Біля меморіального комплексу "Пам'яті героїв Крут" у Борзнянському районі на Чернігівщині вшанували українців, які загинули у бою з більшовиками 29 січня 1918 року.
"Бій під Крутами – успішна оборонна операція. Він затримав ворога на чотири доби, які були дорогоцінними для Української Народної Республіки", - говорить історик Сергій Бутко в інтерв'ю Gazeta.ua. - За виграний під Крутами час вдалося придушити повстання на заводі "Арсенал" у Києві. Це російсько-більшовицький заколот, який мав підготувати основу для приходу армії на чолі з більшовиком Михайлом Муравйовим. Влада отримала можливість підписати 9 лютого 1918 року в Бресті мирний договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною. У ньому був пункт: "Про збройну допомогу у відбитті російської агресії".
Чим цей бій виділяється з-поміж інших кампаній Української революції 1917-1921 років?
Він заклав фундамент для перемоги. Біля Бахмача перед тим уже 2 дні вели кровопролитні бої. Але ні в українських, ні в російських військ не було важкої зброї. Для ворога її забезпечив прихід Муравйова. Для наших це був дуже важкий удар – вони були вимотані обороною проти ворога який мав чисельну перевагу. Українці змушені були з Бахмача відійти. Муравйов думав, що повтікають зовсім.
Аверкій Гончаренко – командувач військ у бою під Крутами у спогадах писав: "Вранці 29 січня Муравйов зателефонував і сказав: "Ми зараз прийдемо. Підготуй обід, щоб була горілка. Солдат я прощу, а офіцерів все рівно розстріляю". На це Гончаренко сказав спокійно-виважено: "Ми вас чекаємо".
Коли закінчився бій під Крутами, то у Михайла Муравйова було потрясіння. Він зустрів дуже сильного противника, жорсткого, його війська отримали величезні втрати – 300 вбитих, до 1300 поранених. Мали бронепотяг, під вечір підійшов другий, гаубична батарея, кулемети. А проти них було від 500-600 бійців, 16 кулеметів і одна гармата на саморобній платформі, керував якою артилерист Семен Лощенко. Він дуже влучно стріляв. Зробив більше шкоди наступаючим військам, ніж вся артилерія росіян.
Лише на середину дня Муравйов ввімкнув мізки, він все ж таки офіцер. Зрозумів, що в лоб пробитися через українську оборону неможливо навіть із перевагою. Він почав організовувати оточення. Це Гончаренко відчув. Після 6-годинного бою взявся відводити військо – чота за чотою, сотня за сотнею. Це був організований відвід військ, забрали поранених, вбитих. Українські війська в ешелонах пройшли через Ніжин. Вночі зустрілися в Бобрику під Києвом з Симоном Петлюрою. Наступного дня вони були змушені придушувати повстання у Києві.
Муравйов був садистом. Дав команду розстріляти військовополонених – це та сама чота з 27 наймолодших студентів і учнів старших класів, яку Гончаренко беріг і тримав її весь бій в тилу. Коли була дана команда відступати, замість того щоб обійти станцію і рушити до ешелону, пішли на світло, на станцію Крути, а в той час туди увірвався російський бронепотяг, піхота і їх захопили в полон.
Це один з перших випадків розстрілу військовополонених, злочин і брутальне порушення міжнародних женевських конвенцій. Йшла Перша світова війна, всі держави знали права полонених. Перша російсько-українська війна була юридично оформлена - 17 грудня 1917 року Раднарком надіслав ультиматум УНР. Наша держава вислала відповідь, а через 2 дні у Петрограді її визнали незадовільною, тому оголосили стан війни. Це типовий гібридний момент, бо за таким формулюванням ніби Центральна Рада винна в тому, що почалась війна. А її оголосили чисто в московській імперіалістичній манері.
У 2014-2015 роках теж саме практикували і у війні на Донбасі. З того часу нічого не змінилося. Ні природа агресора, ні форми і методи війни. Все це залишилося. Завжди маємо про це пам'ятати.
Закидають, що подія дуже сильно переоцінюється українцями, бо війська Муравйова все ж ввійшли до Києва.
У Муравйова був завеликий стрес. Росіяни полагодили з великими труднощами залізничну колію біля Крут і рушили далі на південь. Майже тиждень обстрілювали Київ з артилерії, але не йшли на штурм. Чому? Відповідь дуже проста. Після Крут, більшовики боялися штурмувати Київ.
Звичайно. Ці оборонні бої виконали своє призначення затримати противника настільки, щоб влада нормально відступила з міста. Зберегла за собою Україну, а найголовніше підписала мирний договір.
Російська пропаганда будь-які українські успіхи намагається знецінити тому що це її мета. На прикладі героїв Крут виховувалися майбутні члени ОУН, воїни УПА. В експозиції музею пам'яті героїв Крут даються копії оригіналів документів УПА, де чітко в пунктах про виховання є пункт "Подвиг героїв Крут".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Героям Крут виявилося не однаково. І вони не питали розгублено "какая разница?"
Попри приниження цінності та замовчування у радянські часи пам'ять про події збереглась. Завдяки чому?
Перше публічне шанування пам'яті героїв Крут відбулося 29 січня 1991 року за ініціативи рухівців з Чернігова, Ніжина та Києва. Їх очолював громадський діяч Валерій Сарана. Ще раніше українські патріоти встановили хрест. Через 2 дні його кагебісти зрізали. 1997-го насипали курган на честь героїв Крут, 2006 року поставили символічну червону колону, а потім створили повноцінний комплекс – уособлює перон Київського вокзалу, з якого добровольці йшли на боротьбу з агресорами і вагони де розташована експозиція музею.
Яких міфів щодо бою під Крутами варто позбутися?
Головне - про непідготовленість вояків. Цей успішний оборонний бій був винесений на плечах курсантів Київської військово-юнацької школи імені Богдана Хмельницького – майже готових військових, 20 офіцерів-старшин і добровольців із загонів вільного козацтва з Ніжина на чолі з Осипом Твардовським, а це все фронтовики – тобто досвідчені військові. Іще багато говорять про роль патріотизму під час бою. Він важливий, але для повної перемоги його не достатньо - треба вміти воювати. Міф про єдиних студентів створив поет Микола Зеров. Він порівняв подвиг крутян з подвигом 300 спартанців і всі вирішили, що їх було 300, але насправді їх було до 130. Та успіх битви - не цілком їхня заслуга. Стримали ворога військові.
Неправильно називати бій під Крутами - трагедією. Вона була тільки в розстрілі військовополонених. Але це був успішний бій. Ним треба пишатися, а не плакати і плювати собі і своїй історії в обличчя. А цей настрій сформували батьки загиблих студентів – викреслили із пам'яті Гончаренка та інших. Їм було байдуже, який це був внесок у фундамент майбутньої держави. Загинули їх діти, і я їх розумію. Та ми відновлюємо історичну правду. Поряд із вшануванням загиблих, слід пишатися своїми перемогами.
29 січня 1918 року українці виконали наказ командування і зупинили стрімкий наступ ворожих більшовицьких сил на залізничну станцію Крути поблизу села Пам'ятне, за 130 км на північний схід від Києва. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який урятував молоду українську державність. Бій тривав до сьомої вечора, тобто до темряви, упродовж 10 годин.
4 
1
Коментарі