Після повідомлення в газеті New York Times 4 квітня 1896 року про виявлення покладів золота почалася золота лихоманка. У наступному році близько 95 тис. осіб кинулися на пошуки. Серед них письменник Джек Лондон, який описав золоту лихоманку у своїх романах.
Золотошукачі висаджувалися в порту Скаґвей на Алясці, йшли за 700 км засніженим гірським перевалом. Місцева поліція пропускала до Клондайку лише тих, хто мав річний запас їжі - близько тонни на людину.
Коли сходив лід, золотошукачі на каное сплавлялися до Довсона - найближчого до золотих пісків міста. Ціни на собак і коней нечувано зросли. Навіть слабенький кінь, який у Каліфорнії вартував не більше 50 доларів, на Юконі коштував до 700 доларів (20 тис дол на теперішні гроші).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За вісім років золотої лихоманки в Каліфорнії видобули чотири тисячі тони золота
Національний склад шукачів був різноманітним, хоча 60-80 % все ж становили жителі Америки й недавні емігранти, які найбільш страждали від економічної депресії.
До родовищ добирався кожен третій - решта поверталися або гинули від виснаження, холоду й цинги. Золото знаходив кожен десятий із прибульців. З них розбагатіти на знахідках вдавалося половині.
Золота лихоманка на Клондайку тривала два роки. 1899-го родовище вичерпалося. Останньою подією, що заспокоїла Доусон-Сіті, було відкриття золота в інших місцях Аляски й Канади, що започаткувало інші золоті лихоманки, вже далеко від Клондайку.
22 січня 1848 року у Північній Каліфорнії на річці Рашен-Рівер американець Джеймс Маршал знайшов золоті злитки. Це стало початком "каліфорнійської золотої лихоманка" - з усього світу сюди з'їжджалися старателі на пошуки золота.
2 
1
Коментарі