Опублікували документи з особового фонду Миколи Холодного, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України.
Їх презентовано у рамках віртуального проекту "Архіважлива справа" та з нагоди 80-річчя від дня народження українського поета та дисидента, повідомили на офіційній сторінці архіву.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "З усього, що дороге і святе для радянської людини, цей поет іронізує, глузує і зубоскалить"
Микола Холодний народився 31 липня 1939-го у сім'ї колгоспників Костянтина і Ганни Холодних у селі Краснопіллі Коропського району на Чернігівщині.
1950 — починає навчатися у місцевій середній школі. У 16 років його виключають за відмову зголити вуса. Пише сатиричний вірш про колгоспного бригадира. Той погрожує розправою, тому юнак тікає із села до Миргорода. Влаштовується працівником на стадіоні.
1960 — закінчує Ромоданівську школу робітничої молоді на Полтавщині та вступає до обласного літературного об'єднання. За рекомендацією групи тамтешніх письменників вступає на філфак Київського університету.
1965 — виганяють із комсомолу та університету. Одружується з учителькою Марією Глушук із селища Привітне на Черкащині. За рік розлучаються, бо чоловік не може знайти роботи й житла. Стає студентом філологічного факультету Одеського університету імені Іллі Мечникова. Після нього працює в Самгородській школі на Київщині.
1972 — працює у редколегії львівського самвидавного журналу "Скриня". Під час візиту до Києва його арештовують і саджають під домашній арешт у Вінниці. За рік переїжджає до Остра на Чернігівщині. Працює у школах. Пише до президента США Рональда Рейгана і просить політичного притулку.
1991 — прокуратура реабілітує Миколу Холодного. 1995-го здобуває премію Академії Бу-Ба-Бу "За найкращий вірш року".
2006, 23 березня — помер у власній квартирі в Острі. Похований на місцевому цвинтарі
3 
1
Коментарі