Близько третьої ночі 21 січня на Чернечу гору в Каневі піднявся Олекса Гірник. З собою мав листівки, писані від руки, ніж, дві каністри з бензином і запальничку. Чотири рази обійшов навколо могили Тараса Шевченка. Спустився до схилу гори, звідкіля видно Дніпро. Розкидав близько тисячі заздалегідь виготовлених власноруч листівок.

Підійшов до самого краю гори і облив себе бензином. Дістав ножа і запальничку. Тіло спалахнуло. Встигнув зробити чотири кроки від схилу і вдарити себе ножем у живіт. Впав на спину.

Акт самоспалення він вчинив на знак протесту проти русифікації України комуністичним режимом. Це сталося рівно 42 роки тому, 1978 року.

Коли зранку тіло Олекси Гірника знайшов постовий міліціонер, стрілки його обпаленого наручного годинника показували 08:28. Одяг згорів ущент.

На розкиданих листівках було писало: "Протест проти русифікації українського народу". І далі: "На знак протесту спалився Олекса Гірник із Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!".

"Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець", - писав Олекса у прощальному листі до своєї дружини від 6 січня того ж року.

×