10 серпня 2014 року розпочалися перші бойові зіткнення між українськими військовими та терористами підконтрольної Росії так званої ДНР за Іловайськ на Донеччині.
Це стало началом найтрагічнішої сторінки в українсько-російській війні, яку потім назвали Іловайський котел. Вийти з нього українські військові зуміли вийти лише 29 серпня 2014 року.
Іловайськ — місто на Донеччині, важливий залізничний вузол, розташований за 40 км від Донецька та за 12 кілометрів від траси Н-21, що сполучає Луганськ з Донецьком. Якби українські військові отримали контроль над містом, вони могли б відрізати постачання зброї та живої сили противника до окупованого Донецька.
Більш того, взявши під контроль дану трасу та закріпившись на північних околицях Макіївки, українські воїни могли б взяти у кільце проросійських бойовиків у Донецьку. Тобто контроль над містом тоді вважався майже головним ключем до перемоги українців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кравчук назвав альтернативу переговорам у Мінську
Але у 2018 році начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко заявив, що в серпні 2014 року Іловайськ вже не був стратегічно важливим об'єктом для України. За його словами, під контролем вже було Кутейникове, і це давало можливість перерізати залізничну гілку через Амвросіївку та Кутейникове, яка йде на Іловайськ, Макіївку і Донецьк, і таким чином ізолювати бойовиків від Росії. Тож брати Іловайськ за будь-яку ціну було зовсім не обов'язково.
Досі не відомо, чому наказ брати Іловайськ був наданий українським командуванням. Відомо лише, що операція була дуже масштабною: більш ніж 300 кілометрів по лінії фронту.
Її метою було знищення укріпрайонів і блокпостів бойовиків та встановлення повного контролю над Іловайськом.
Взагалі перша спроба захопити Іловайськ силами 40 БТрО "Кривбас", посиленими 2 танками та 2 одиницями БМП 51 ОМБр й загоном добровольців з ДУК, за наказом генерала Хомчака відбулася ще 6-7 серпня. Наступ провалився.
Вже 10 серпня до сектора ввели добровольчі підрозділи батальйонів "Азов", "Донбас" та "Шахтарськ" з особовим складом близько 200 бійців. Вони мали здійснити штурм Іловайська. У штурмової групи був 1 танк, 1 БМП та 1 броньована вантажівка КаМАЗ Азову "Прянік". Проте вже невдовзі після початку штурму єдиний танк підірвався на сільській дорозі неподалік сел. Світле Старобешівського району, вантажівка заглухла й наступ захлинувся. Тоді в боях загинули 12 українців.
Проте цього ж дня підрозділи 40 БТрО змогли встановити 4 блокпости: в с. Грабське, західніше с. Зелене, на автотрасі Іловайськ–Харцизьк на північ від Іловайська та в с. Покровка. Це створило сприятливі умови для успішного штурму міста. Ці позиції українські військові успішно утримували до кінця серпня.
12 серпня українські бійці намагалися захопити місто з боку Шахтарська, проте сепаратисти вели вогонь з важкої техніки з житлових кварталів, тож штурм не дався.
Ще одна спроба захопити місто розпочалась 18 серпня. Українські війська взяли під контроль більшу частину Іловайська. Але вже 23-24 серпня Росія ввела сюди свої регулярні війська.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Генпрокуратура відкрила справи проти 100 іноземних найманців
28 серпня в Іловайський котел потрапили батальйони "Донбас", "Дніпро-1", батальйони МВС "Херсон", "Світязь" і "Миротворець", "Шахтарськ", зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ЗСУ.
29 серпня президент Росії Володимир Путін виступив з пропозицією про гуманітарний коридор, гарантувавши українським військовим вихід з міста.
30 серпня колони українських бійців під час проходу так званим коридором були підступно розстріляні росіянами.
Втрати українців під Іловайськом стали наймасштабнішими за весь час бойових дій на Донбасі. Це примусило Україну погодитися на підписання 5 вересня 2014 року так званих Мінських угод.
5 липня 2014 року після кількох місяців окупації українські військові звільнили два міста на Донеччині — Слов'янськ і Краматорськ. Бої за ці міста тривали від 12 квітня 2014 року, коли терористи захопили місцеві державні установи.
4 
1
Коментарі