Польський уряд заборонив використання української мови у державних і самоуправних установах Галичини 31 липня 1924 року. Розпорядження зачепило адміністративні органи, суди, місцеве самоврядування і навчальні заклади.
Найбільше від заборони постраждала українська освіта. Почав діяти закон Lex Grabski, написаний міністром у справах віровизнань і освіти 1923 року Станіславом Грабським. Він передбачав створення двомовних шкіл, у яких частину предметів мали вести українською, а частину - польською. Насправді більшість з них почали викладати польською. Окремі польські й українські школи, що діяли в одному місті, зачинялися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Школам наказали викладати російську
Затвердження мови викладання здійснювали на підставі батьківських заяв. Вивчення української мови мали підтримати 40% батьків, натомість для навчання лише польською було достатньо підтримки 20 батьків. На практиці, рішення україномовних батьків ігнорувалися, а збори відбувалися в атмосфері приниження. Також гальмувалася і підготовка українських вчителів.
У відповідь українці почали створювати приватні навчальні заклади, часто таємні, але цього було недостатньо. Внаслідок рішень польської влади, з 2,5 тис. українських шкіл до 1939 року залишилося 352.
18 липня 1919 року закінчилась польсько-українська війна - збройний конфлікт між Польщею і Західно-Українською народною республікою на території Галичини. Війна велася в умовах політичної нестабільності, викликаної розпадом Австро-Угорщини, розпадом Російської імперії і громадянською війною в Росії. В результаті конфлікту Західноукраїнські землі були окуповані Польщею, на них була створена Польська адміністрація. Партизанський рух проти неї продовжувався ще тривалий час, але врешті, до 1939 року, землі закріпилися під владою Польщі.
3 
1
Коментарі