Голову Кубанської Законодавчої Ради Миколу Рябовола вбили білогвардійці 13 червня 1919-го у Ростові-на-Дону. Він виступав за соборну Україну.
У червні 1919-го встав на чолі Кубанської делегації зі створення Південно-Російського союзу. Конференція проходила у Ростові-на-Дону. На ній Рябовол висловився про необхідність об'єднання України, Кубані, Дону, Терека та Грузії для боротьби з більшовиками. Виступив із критикою Добровольчої армії. Особливо гостро реагував на військово-польові суди, знущання над селянством. Також критикував відмову Добровольчої армії від визнання соборної та незалежної України.
"Якщо не зміниться політика Добровольчої армії, все може завалитися. Ми не хочемо боротися з народами. Все впаде, якщо будемо просуватися вперед і призначати своїх губернаторів", - зазначав Рябовол.
Того ж дня його вбили білогвардійці - агенти Інформаційного агентства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якою американці побачили війну більшовиків із білогвардійцями - добірка фото
"Біля готелю "Палас-Отель", де жив Рябовол, стояв автомобіль із заведеним мотором. У приміщенні готелю, під номером Рябовола, у напівтемряві товклися 3 постаті у військовому одязі, на очі були насунуті кашкети та підняті коміри. Коли Микола Рябовол увійшов до готелю, пролунав смертельний постріл — троє військових, зробивши злочинну справу, вибігли на вулицю, заскочили до автомобіля з завчасно погашеними фарами та зникли. На лаву підсудних у справі вбивства Рябовола було посаджено агента контррозвідки Коврижкіна з загону особливого призначення ротмістра Баранова, а офіцери-вбивці зникли і не були розшукані", - описував вбивство генерал Віктор Покровський.
Кубанські козаки оголосили про вихід з армії Антона Денікіна. Сама Добровольча армія почала швидко розпадатись.
У Ростовській газеті "На Москву" з'явився вірш монархіста та чорносотенця Володимира Пуришкевича:
Самостийным вожделеньям
Чудный выискав предлог,
По станицам, по селеньям
Шлют гонцов, сбиваясь с ног.
Труп для них стал жирным злаком
(Рябовол душой был наг)
...Но хотят они казакам
Сунуть в руки красный флаг.
У березні 1918-го столицю Кубанської Народної Республіки Єкатеринодар (нині Краснодар) потай залишили 80 кінних підвід. Вони прямували на південний схід, везучи подалі від фронту, на якому точилися бої з більшовиками, скарби молодої козацької держави. У бочках були гроші, клейноди, церковне начиння. Вози із золотом довго тягали за військом, аж доки не залишилися 12 скринь, які й вивезли в еміграцію. Решту кубанці нібито розтягнули. Однак у народі переказують, що то неправда: козакам красти не дозволяла шляхетність. Тож вони дорогоцінності сховали, а сказали, що загубили.
9 
35413
Коментарі