Розвиток фанатського руху в Радянському Союзі сприяв зміцненню національної ідентичності. Так вважає німецький історик Манфред Целлер.
Целлер — аспірант факультету гуманітарних та соціальних наук ім. Гельмута Шмідта у Гамбурзі. Працює над дисертацією "Культура вболівальників у Радянському Союзі".
23 квітня у посольстві Федеративної Республіки Німеччина він прочитав публічну лекцію "Радянський футбол – українська ідентичність? Футбольна лихоманка, ідентифікація і влада в Радянському Союзі (1960-1980)". Захід відбувся в межах циклу лекцій з історії України, організованих Представництвом Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, Німецькою службою академічних обмінів та Посольством Німеччини в Україні.
За словами історика, він намагався передати атмосферу, яка панувала серед вболівальників на стадіоні й не тільки. Його цікавить як розвивався фанатський рух після смерті Йосипа Сталіна у 1953 році.
Саме в той період футбольні команди з України й інших радянських республік вперше почали складати серйозну конкуренцію російським командам. А у перший рік без Сталіна — 1954 — кубок СРСР вперше здобуло київське "Динамо".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Егоїст" Блохін не хоче Золотого матчу "Шахтаря" і "Динамо"
"Футбольні клуби були місцем, де люди виражали свої емоції. В них люди об'єднувались, щоб ідентифікувати себе, у тому числі національно", - говорить Целлер.
Цьому дуже сприяло телебачення, доводить історик. Адже завдяки телетрансляціям матчів усі вболівальники могли відчути спільність зі своєю командою й фанатами, які перебували на стадіоні.
При цьому, для вболівальників була важливою й національність гравців. Так, вболівальники з Єревану сперечалися чи є вірменами гравці "Динамо" (Київ) Валерій Поркуян та Володимир Мунтян. Незважаючи на запевнення клубу, що Поркуян є українцем, а Мунтян — росіянином, фанати писали листи з проханням роз'яснити це.
Чи найцікавішим Целлер вважає питання хто саме співвідносив себе з українськими командами. Він наводить приклад, коли під час одного з матчів за київське "Динамо" разом з фанатами на стадіоні вдома вболівав Микита Насиленко з Ленінграда та Хелла Редступ з Естонії. При цьому, естонці вболівали за українську команду, бо не бажали вболівати за російську.
За українські клуби вболівали навіть на далекій півночі. "Крига Арктики тане через полум'я ваших перемог", - було написано в одному з листів, адресованому гравцям "Динамо".
Таких фанатів клубів інших республік, які вболівали за українські команди, Целлер виділяє в окрему групу. Вони підтримували українські клуби саме тому, що були налаштовані проти Москви.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Матчу смерті" насправді не було
В умовах існування радянського чемпіонату, з великою кількістю команд, суперечності всередині України відходили на задній план. Манфред Целлер наводить історію, яка сталася у Львові перед матчем між львівськими "Карпатами" та московським "Локомотивом" у 70-х роках:
"Група львівських російськомовних фанатів з ланцюгами готувалися до бійки з московськими вболівальниками. Один з мешканців з вікна побачив це і крикнув їм:
- Куди ви йдете?
- Ми йдемо бити москалів, - була відповідь.
- Але ж ти й сам москаль.
- Так, але ж я львівський москаль і ми битимемо московських москалів".
Ексцеси на стадіоні та поза ним не були дивиною. Зокрема, відомі випадки, коли вболівальники били суддю. Щоправда, телебачення не повідомляло про це.
Історик також розповів про техніку гри "Динамо", зокрема про теорію Валерія Лобановського. На лекцію прийшов перекладач, який у 1975 році був присутній в Німеччині на матчі, коли "Динамо" переграло мюнхенську "Баварію". Він приніс з собою реліквії — транспоранти, з якими вболівав за українську команду.
Він звернувся до Целлера: "На матчі я сидів поруч із вболівальниками "Баварії" і пам'ятаю як вони дивувалися нашим футболістам: "Чого всі вони їдять насіння?" Дійсно, вони їли багато насіння. Я часто і зараз бачу це, от у Ващука наприклад. Але хочу запитати у вас: як стала можливою така неймовірна річ? Як так могло статися, що команда Лобановського, яка перебувала в ізоляції від європейського футболу, змогла перемогти "Баварію"?
Натомість, історик заперечив думку про ізоляцію "Динамо". За його словами, Валерій Лобановський прагнув, щоб футбол став науково підтвердженою грою, а не випадковістю. В розробці свого способу гри, він багато взяв від голландських та латиноамериканських команд, так само як і команди Європи та Америки використовували досвід Лобановського.
Наостанок, Манфреду Целлеру подарували декоративний м'яч, а сам історик пожартував, що вчасно обрав тему для дослідження, зважаючи на близькість проведення Євро-2012 в Україні.
2 
1
Коментарі