В Україні майже не залишилося переписів населення часів Голодомору. Це ускладнює підрахунок померлих.

Про це говорить демограф Наталія Левчук із Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ.

"Документів того періоду в Україні не залишилося. Їх наче спалили у роки Другої світової війни, перед вступом німців до Києва. 1 липня 1941-го, тобто перед окупацією столиці України німцями, до начальника статистичного управління УРСР Рябичка приїхав заступник голови уряду республіки Барановський. Він наказав вивезти на 15 полуторках (вантажні автомобілі ГАЗ-АА. - Gazeta.ua) у Корчувате (місцевість у Голосіївському районі Києва. - Gazeta.ua) весь архів статистики і там його спалити. Барановський дозволив залишити і зберегти лише три мішки найважливіших статистичних документів - на вибір Рябичка. Їх можна було вивезти з Києва".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Голодомор — помста за свободу, помста за революцію" - заходи до 84-х роковин

Лише на території України діяла система натуральних штрафів - у людей забирали всю їжу за невиконання планів по хлібозаготівлі, зазначає науковець.

"Ми порівнювали втрати у Росії та Україні по регіонах. Дані брали у державному архіві РФ. Не знайшли документи про статистику населення Кубані і тих районів нинішніх Курської, Белгородської та Воронезької областей, де жили українці. У нас померли 16 відсотків сільського населення й чотири - міського. Найбільше постраждали незернові лісостепові регіони - сучасні Київська, Черкаська, Полтавська області, а також Харківська. Регіони з найвищими показниками втрат населення становлять 34 відсотки території і 41 - населення тодішньої УСРР. У Російській Федерації: 1 відсоток території і шість - населення".

Повна версія розмови із Наталією Левчук у новому номері журналу "Країна" від 23 листопада.

×