15 грудня 1989 року почалась революції в Румунії - cкинули диктатора Ніколае Чаушеску.
На кінець 80-х років практично усі соціалістичні країни переживали глибоку соціально-економічну кризу. Румунія не була винятком.
Приводом до початку революції стала спроба зміщення, а потім депортації з країни дисидента угорського походження пастора Ласло Текеша. Текеш активно пропагував свої антикомуністичні погляди, а також виступав за відділення районів в яких переважною часткою населення були угорці.
Саме етнічне питання у вимогах дисидента влада використала для власних цілей, і звинуватила його в розпалюванні міжетнічних конфліктів. Вже 16 грудня в місті Тімішоара почалися масові акції протесту. Поступово обурення мітингуючих почало переростати в протест проти комуністичної партії Румунії. Піком протестів стала ніч з 16 на 17 грудня, коли в Тімішоару були введені війська, що привели до перших жертв серед громадянського населення, пише сайт livejournal.com.
Жертви серед населення настільки посилили обурені настрої мітингарів, що за декілька днів виступи в Румунії стали загальнонаціональним явищем. З під владного контролю повністю вийшли об'єкти інфраструктури, стратегічні будови, заводи та деякі військові частини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна була для комуністів випробовувальним майданчиком" - В'ятрович про Жовтневий переворот
В ніч з 22 на 23 грудня румунського президента та його дуржину затримали та віддали під трибунал, який виніс їм смертний вирок — розстріл. Через кілька годин після трибуналу подружжя Чаушеску було розстріляне.
Внаслідок революції Румунія стала першою та єдиною країною, де соціалістичний режим був повалений народним повстанням.
У ніч на 21 серпня 1968 року радянські війська разом із союзниками ввійшли до Чехословаччини. Рушили кількома колонами. Із Польщі радянсько-польський контингент був спрямований до міст Яблонець, Острава, Жиліна, Оломоуц. Із Німецької Демократичної Республіки радянсько-німецькі частини пішли на Прагу, Пльзень, Карлові Вари. А з Угорщини радянсько-болгарсько-угорське угруповання рушило на Братиславу, Банську-Бистрицю, Тренчин. Усього в операції було задіяно майже 200 тис. солдатів із п"яти соціалістичних країн Східної Європи та 5 тис. танків.
Коментарі