Після I Світової війни всією Другою Посполитою, і Львовом зокрема, прокочується хвиля моди на розважальні заклади. В рази зросла кількість кінотеатрів, відкрили свої двері численні театри оперет, кабаре, вар'єте, дансінги. Всі пережили важкі роки, настав час розваг.
Наприкінці двадцятих років XX ст. до Львова докотилася ревю-лихоманка. Подібно до оперети та мюзиклу, ревю поєднювало музику, танець і обмін репліками між артистами у своєрідну виставу. Це виглядало як досить швидка зміна сцен і сюжетів, що поєднані однією темою, із веселою музикою і, навіть акробатичними номерами …
Ревю захопило вже "Мулен Руж" у Парижі та театри Бродвею у Нью-Йорку, дійшло до Варшави (невеличкий театр "Морське Око") і, зрештою, з'явилось у Львові.
На відміну від мистецького кабаре початку століття, ревю швидко проклало собі шлях, навіть на сцени драматичних театрів. У Великому театрі багато разів і при переповненій залі ставилися ревю "Ніжки на стіл" 1929 р., " Якось то буде" 1931 р., "Це можеш розповісти своїй бабці" 1929 року Збєжховського.
У Львові з'являється своя, постійна ревю-трупа. Колектив почав називатися Театр ревю "Львівський Гонг". Він залишався й працював у Львові більшу частину сезону – від листопада 1929 по квітень 1930 р. Театр поставив 12 програм, деякі з них мали інтригуючи назви: "Електричне кохання", "Обережно на поворотах", "Кохана, зніми маску".
Ревю складались із скетчів і музичних шлягерів. Аби здобути симпатію глядачів, "Гонг" докладав зусиль і частину текстів переносив на локальний грунт, відтак з'явились шоу із назвами "Нічний Львів", "Львів забавляється" та "Великі львів'яни у школі".
3 
1
Коментарі