Декларацію про державний суверенітет України прийняла Верховна Рада УРСР 16 липня 1990-го. До цього документ обговорювали на XXVIII з'їзді Комуністичної партії України, де приняли відповідну резолюцію. Декларація заклала основу для побудови незалежної України.
За кожне положення декларації проходили словесні бої у сесійній залі парламенту. Проте події, які сколихнули Радянський Союз, вказували на невідворотність змін. Комуністи, які складали більшість у Раді, пішли на поступки демократичним силам. 11 липня 1990-го 244-ма голосами прийняли I розділ Декларації про "Самовизначення української нації". Вирішальні події відбулись 16 липня, коли 355 депутатів проголосували за прийняття історичного документу.
За спогадами депутата Володимира Колінеця, демократичні сили того дня вимагали повного проголошення незалежності України. Голова засідання Іван Плющ розумів майбутню реакцію з Москви. Тому запевнив, що додавати даний пункт до декларації не варто, щоб не провалити її. Але пообіцяв записати його у постанові про набуття чинності Декларації. Так і сталося.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без параду: з'явився указ про святкування Дня Незалежності
"Перед Верховною Радою було море людей із неймовірною кількістю квітів, там уже не було ні червоних, ні демократів, там усі були депутати, які прийняли Декларацію про суверенітет України. Квіти, обійми — це було вражаюче!" — пригадував політик Ігор Юхновський.
Декларація проголосила державний суверенітет України "як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади у межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах". Закріпила положення про громадянство, за яким всі громадяни визначалися рівними перед законом, незалежно від походження чи поглядів.
Документом також проголосили економічну самостійність України та самостійність у питаннях освіти, науки, культурного і духовного розвитку нації. Україна зобов'язалась не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Також вільно реалізовувати міжнародні відносини.
Прийнятий документ не одержав статусу конституційного акта. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність того дня.
Перші в історії масові страйки шахтарів Донбасу розпочались 15 липня 1989-го. Тоді проти Комуністичної партії та її політики виступило 500 тис. людей. Люди вимагали поліпшення житлових умов, стабільної заробітньої плати, надання соціальної допомоги. Висловили недовіру профспілкам.
Загальний страйк розпочався на шахті "Ясинуватська-Глибока". Згодом 19 липня припинили роботу ще 67 копалень. Загалом 25 липня страйкували робітники 193-х шахт Донецької та Луганської областей, Львівсько-Волинського вугільного басейну.
5 
1
Коментарі