"Саме так я і хотів піти з життя" - художник вистрілив у себе посеред пшеничного поля

Увечері 27 липня 1890 року голландський художник Вінсент ван Ґоґ вистрілив собі в груди з револьвера. Був тяжко поранений. Повернувся до готелю, в якому помер за два дні на руках брата.

Народився митець 30 березня 1853-го в нідерландському місті Зюндерт. Його батько був пастором Нідерландської реформаторської церкви. У 15 років Вінсент отримав місце дилера в художньо-торговій компанії дядька. Працював спочатку в Гаазі, а потім у лондонській філії. Згодом вирішив стати пастором. 1878 року провалив іспити в амстердамський університет, потім - у Протестантську місіонерську школу недалеко від Брюсселя.

 

1880-го захопився живописом. П'ять років потому в бельгійському Антверпені почав відвідувати класи в Академії мистецтв і приватну школу малювання. Жив завдяки фінансовій підтримці батьків та брата Тео. За цей період написав такі роботи, як "Їдці картоплі", "Ткач" і "Натюрморт з лялькою і капелюхом".

У лютому 1886 року приїхав до брата в Париж. Тео ван Ґоґ на той час керував французькою філією своєї художньої галереї. Вінсент відкрив для себе імпресіоністів і захопився колоритом фарб, змінив манеру малювання. Навчався у живописця Фернана Кормона.

1888-го ознаки душевної хвороби ван Ґоґа частіше проявлялися. У грудні цього ж року відрізав собі ліве вухо під впливом душевного розладу. Тоді він переїхав на південь Франції - у місто Арль. Близько року плідно працював там. Написав "Квітучу сливу", "Міст Ланглуа", "Долина Ла Кро".

Згодом потрапив у лікарню для душевнохворих. Декілька разів добровільно відправлявся на лікування до психіатричних лікарень. В одній із них написав знамениту картину "Зоряна ніч". Згодом у листі до брата ділився, що його надихнув пейзаж, який побачив із вікна палати в Сен-Ремі.

"Цього ранку я виглянув з вікна і побачив довколишній ландшафт задовго до світанку, коли на небі була одна ранкова зоря, яка здавалася великою. Добіньї та Руссо уже її малювали, виражаючи усю властиву їй інтимність, увесь неосяжний спокій і величність, але також додаючи до картини щось особисте, щось розпачливе. До таких емоцій я не відчуваю відрази", - писав художник.

Працював ван Ґоґ над картиною вдень і зобразив свої емоції. Також додав вигадані елементи, зокрема місто біля підніжжя Малих Альп. Так хотів помістити на полотні спогади про ті голландські села, у яких полюбляв прогулюватися юнаком.

У травні 1890 року після виходу із психіатричної лікарні поселився поблизу Парижа в Овер-сюр-Уазі. За кілька місяців життя тут створив близько 70 картин.

Митець відчував, що його хвороба стає тягарем для навколишніх. Він позичив у власника готелю револьвер. Уранці 27 липня 1890-го Вінсент взяв мольберт і фарби та попрямував до пшеничного поля. Там дістав револьвер і вистрілив собі в груди. Куля зрикошетила в ребро. Він знепритомнів і впав. Увечері спробував завершити справу, але не знайшов зброю.

Коли тяжко поранений художник повернувся до готелю, його знайшов гомеопат Гаше - шанувальник мистецтва, який часто спілкувався з Вінсентом. Той викликав лікаря й надіслав листа брату митця. Тео приїхав наступного дня.

Уночі стався епілептичний напад у Вінсента. 29 липня о 1:30 митець помер.

"Я залишався з ним поруч, доки все не скінчилось. Останні його слова були: "Саме так я і хотів піти з життя". За кілька хвилин він нарешті знайшов спокій, якого не мав усе життя", - написав Тео своїй дружині Йоганні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Художник став відомим через 11 років після смерті

Вінсенту було 37 років. Художника поховали у французькому Овері.

×