22 лютого 1806 року у с. Мелюшки Хорольського р-ну Полтавської обл. народився український поет-романтик і байкар, фольклорист, етнограф і філолог Левко Боровиковський.
Він походить із давнього козацького роду. Дід поета добре малював та грав та гуслях. Батько Іван зі старшим братом малювали портрети. За це селяни по-вуличному називали Боровиковських Маляренками, а куток, де вони мешкали, — Маляренківщиною.
Боровиковський навчався у повітовому училищі в Хоролі та у Полтавській гімназії. 1826 року Л. Боровиковський вступив до Харківського університету на етико-філологічний відділ філософського факультету.
Там на поета вплинув поет Петро Гулак-Артемовський, який керував студентським літературним гуртком. У студентські роки поет почав писати перші оригінальні твори. 1828 року "Вестник Европы" надрукував його поему-билину "Пир Владимира Великого" і баладу "Молодиця". Їх він написав у романтичному стилі.
Після закінчення університету 1830-го Боровиковський викладав у Курській гімназії історію та латинську мову. Пізніше його перевели в Новочеркаську гімназію, потім у Полтавську та в місцевий Інститут шляхетних дівчат. Серед його учнів були кирило-мефодійовець Іван Посяда і байкар Леонід Глібов.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший "Кобзар" коштував один срібний карбованець
У цей період Боровиковський написав найбільше творів: романтичних поезій та байок. Укладав словник української мови, записував зразки народної творчості.
За своє творче життя поет написав понад 250 байок, 24 балади і думи. У їх основу поклав народні перекази та повір'я. Перекладав російською твори польського поета Адама Міцкевича. Підготував до друку 15 українських народних пісень і 1200 прислів'їв і приказок.
Збереглися 2 переклади творів Олександра Пушкіна: "Два ворони" та "Зимовий вечір". У вірші "Два ворони" богатиря, що лежить убитий у чистім полі перекладач замінив на козака. Замість "хазяйки молодої" - молода козачка. Російські традиції про які згадує Пушкін у "Зимовому вечорі", Боровиковський замінив українськими.
1852 року в Києві видали збірку Боровиковського "Байки і прибаютки".
Боровиковський помер 6 грудня 1889 року. Похований у рідному селі.
21 травня 1831 року у Харкові побачив світ перший в Україні альманах - "Український альманах". Виданий Ізмаїлом Срезневським та Іваном Росковшенком за участю групи харківських поетів-романтиків. Разом з братами Федором і Орестом Євецькими, поетом Опанасом Шпигоцьким вони становили так званий гурток Ізмаїла Івановича Срезневського.
2 
35413
Коментарі