Целленбау - це внутрішня тюрма концтабору Заксенхаузен, у якій утримували особливо небезпечних для Третього Рейху в'язнів – політичних і громадських лідерів окупованих нацистами країн, а також особистих ворогів Адольфа Гітлера.
Назва внутрішньої тюрми концтабору Заксенхаузен, перекладається з німецької як "будівля з камерами".
Побувавши на сучасній території концтабору Заксенхаузен, а саме у внутрішній в'язниці Целленбау, дослідниця Олеся Ісаюк ділиться враженнями від побаченого:
- Після проходу у ворота, бачимо саму будівлю. Споруда Целленбау мала два поверхи. На наземному поверсі були розташовані одиночні камери, призначені для тривалого утримування в'язнів. Тут людина могла сидіти роками. Поверхом нижче були підвали – це катівні. Саме в них загинув Олег Ольжич, Іван Габрусевич, члени ОУН та інших організацій Європи, яких привозили у Заксенхаузен.
В'язні були під постійним наглядом у винятково суворих умовах. Кожен затриманий перебував у одиночній камері, вікно якої було закрите дерев'яним щитком. Камери не опалювалися, харчування затриманих зводилося до хліба з висівок та ріденької зупи. Прогулянки у подвір'ї коцтабору були привілеєм. Одним із найпоширеніших способів страти антинациста – шибениці. У таких умовах утримувалися політв'язні Целленбау, зокрема лідери українського визвольного руху Степан Бандера та Ярослав Стецько.
Бандера, Стецько та інші бандерівці сиділи окремо в бункері "Целленбау", призначеному "тільки для вибраних". Поряд з бандерівцями в бункері "Целленбау" перебували поважні особи, звезені з усієї окупованої гітлерівцями Європи. Зокрема, серед них були: колишній канцлер Німеччини Ганс Лютер, вождь німецьких комуністів Ернст Тельман, колишні прем'єри Франції Леон Блюм, Фріц Тіссен, Пауль Рейно, Едуард Даладьє, колишній канцлер Австрійської Республіки Курт Шушніг, син маршала Італії П'єтро Бадольйо, син Сталіна Яків Джугашвілі, двоюрідний брат Молотова Василь Короткій, головний комендант Армії Крайової Польщі генерал Стефан Ровецький та інші.
Їм дозволялось пересуватись по табору, зустрічатись між собою, вони отримували продовольчі посилки та гроші від родичів та ОУН-бандерівців.
Камери виглядали приблизно так: невелике приміщення з нарами, у куті- яма для відходів. У більшості камер вікна забиті дерев'яними дошками або фанерними щитками. Фактично це був "кам'яний мішок".
Зі слів історика Олесі Ісаюк, історія внутрішньої в'язниці Целленбау не закінчилася 1945 р. Заксенхаузен окупували радянські війська, відтоді він став їхнім концтабором, а Целленбау стала радянською внутрішньою спеціальною в'язницею:
- Наразі немає інформації, хто там перебував. Можливо, співробітники німецьких музеїв та архівів, досліджуючи документи колишніх в'язнів, знайдуть необхідну інформацію. Ймовірно, що документи, які стосувалися радянського періоду Целленбау після ліквідації усього табору 1951 р. були вивезені до Москви.
З 1963 р. "Заксенхаузен" став музеєм-меморіалом, у якому вцілівші камери присвячені певній групі арештантів або окремому в'язню. Наприклад, один із казематів присвячений пам'яті англійських льотчиків, які виконували бойові завдання на території Німеччини і змушені були сісти на територію противника. Їх захопили у полон, а згодом доставили у концтабір.
2 
1
Коментарі