7 жовтня 1949 року Народна рада, обрана Німецьким народним конгресом, проголосила створення на території радянської окупаційної зони Німецької Демократичної Республіки. До складу НДР увійшли землі Макленбург, Бранденбург, Лузатія, Саксонія, Тюрінгія та місто Берлін, який був проголошений столицею країни.
Після поразки у Другій Світовій війні територія Німеччини була поділена між державами-переможцями - Британією, Францією, Сполученими Штатами Америки та Радянським Союзом.
27 липня 1945 року були створені земельні адміністрації, керівників яких призначила радянська воєнна адміністрація Німеччини. Намагаючись реанімувати Веймарську республіку, СРСР дозволив відновити всі політичні партії, які діяли в Німеччині до війни. Тоді був сформований "Демократичний блок", куди на паритетних умовах увійшли Комуністична, Соціал-демократична, Ліберально-демократична і Християнсько-демократична партії.
У травні 1947 році "Демократичний блок" взяв участь у загальнонімецьких виборах і переміг на східнонімецьких землях. В західній частині країни перемогу здобули соціал-демократи і християнські демократи.
У 1948 році між країнами-переможцями виявилися розбіжності, що вилилися в повномасштабний кризу, безпосереднім приводом для якої стала грошова реформа в Тризонії (окупаційних зонах США, Великобританії та Франції).
З 21 червня протягом року СРСР блокував залізничні і автомобільні шляхи союзників в західні сектори Берліна, що знаходяться під їх контролем. Цим заходом Сталін сподівався привести західних союзників за стіл переговорів.
Підсумком берлінської кризи стало об'єднання земель, що перебували в західній зоні окупації, і прийняття 23 травня 1949 року Конституції Федеративної Республіки Німеччини. Вона не була визнала радянською військовою адміністрацією. Через тиждень після проголошення ФРН Народний конгрес, обраний на східних землях, прийняв Конституцію Німецької Демократичної Республіки, яка набула чинності 7 жовтня 1949 року. Ця Конституція діяла до об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року.
2 
35413
Коментарі