65 років тому депортували понад 32 тисячі жителів західної Бойківщини (територія сучасних Польщі і Словаччини). Акцію провели внаслідок обміну територіями між СРСР та Польщею після Другої світової війни. Бойківчан відправили у малозаселені степи південно-східних регіонів України (Миколаївську, Одеську, Донецьку та Херсонську області). Депортація розпочалася 13 червня і тривала 126 днів. Останній поїзд із переселенцями відправився 16 жовтня 1951-го року.
Переселення відбулося без особливих ексцесів, оскільки підрозділи УПА на цих територіях були практично ліквідовані, а значна частина населення зазнала репресій. Люди були залякані.
"Весь процес переселення супроводжувався бездушним і черствим ставленням до людей, для яких залишення споконвічних місць проживання вже само по собі стало трагедією. Роз'єднувалися родини, односельців розселяли по кількох населених пунктах", - говорить історик Сергій Горобець з Українського інституту національної пам'яті.
Мешканці гір потрапили в незвичні спекотні регіони. Не було звичних церков і священиків. Будівельні матеріали розкрадалися і розбазарювалися, через що кілька сімей тіснилися в одній хатині. Або ж мешкали у коморах, стайнях, навіть землянках. До початку зими житло отримала лише четверта частина новоприбулих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Люди у вагонах тулилися до корів і коней, щоб зігрітися"
"На залізничних станціях чергували патрулі, аби ніхто не надумав повернутися на Батьківщину", - зазначає Горобець.
Наталя Кляшторна у книзі "Акція-51. Останні свідки" (2006) зібрала свідчення ще живих на той час переселенців.
"Енкаведисти ходили і переписували, скільки людей у хаті. Але ніхто з людей не знав, чого нас переписують. А то все робили наперед, щоб усі були на обліку", - розповідав вимушений переселенець Павло Мазур.
Його дружина - Ірина Мазур запам'ятала день депортації: "Як вийшли люди з церкви, нас оточили. Зробили збори – будемо вивозити. Як то все почало кричати, а тоді плакати, а тоді вмлівати. Ніхто не хотів сюди їхати".
"Ніхто не виступав, як нас везли на станцію. Люди були залякані. Тільки питають як прізвище, а людина вже боїться, щоб на Сибір не забрали", - розповіла уродженка Бойківщини Марія Яслик.
Депортація 1951-го року призвела до цілковитого збезлюднення західної Бойківщини та її фактичного знищення як окремого регіону. 50 тисяч українців і поляків втратили рідну землю, а на місці їхніх сіл побудували гігантське штучне море. Солинська ГЕС і Солинське озеро поховали під водою не тільки деякі бойківські села, а й цілі гори.
2 
1
Коментарі