23 березня 1956 року британський домініон Пакистан було проголошено федеративною Ісламською Республікою Пакистан. Це була перша держава мусульманського світу з республіканською формою правління.
Територія сучасного Пакистану була завойована Великобританією в XIX столітті і включена до складу Британської Індії. Після Другової світової війни, 14-15 серпня 1947 року вона була поділена на дві незалежні держави - домініон Пакистан та Індійський Союз. Кордон між новими державами був визначений за "планом Маунтбаттена" за релігійним принципом: Пакистан став складатись з двох частин, східної (сучасна Бангладеш) і західної (власне сучасний Пакистан); 625 дрібних князівств мали змогу самостійно вибрати до якої з держав приєднатись. Того ж року Пакистан став членом ООН, а Індія зайняла в ООН місце Британської Індії, члена ООН з 1945 року.
Цього ж року між Індією та Пакистаном розпочалась перша війна за приналежність штату Кашмір. Контроль на Кашміром мав для Пакистану стратегічне значення, оскільки створював спільний пакистано-китайський кордон і відрізав Індію від Афганістану та Середньої Азії.
Першим генерал-губернатором Пакистану став Мухаммед Алі Джинна, один з ініціаторів та найактивніших учасників розподілу Британської Індії. Нині в Пакистані його офіційно іменують "батьком нації" і "великим вождем". Інший "батько-засновник" Ліакат Алі Хан був убитий в 1951 році. Цього ж року Пакистан заявив про свою незалежність.
Установчі збори, скликані в 1955 році, розробили конституцію, ухвалену 29 лютого 1956 року, згідно з якою 23 березня 1956 року Пакистан було проголошено федеративною Ісламською Республікою Пакистан на чолі з президентом.
1 
1
Коментарі