Загальний страйк шахтарів Донбасу та Львівсько-Волинського вугільного басейну почався 1 березня 1991 року. Разом з економічними вимогами шахтарі висували й політичні.
Страйки тривали з літа 1989-го. Їх спричинили занепад галузі, дефіцит продуктів та товарів першої необхідності, низька заробітна плата та погані житлові умови. Шахтарі висували переважно економічні та соціальні вимоги. Добилися підписання закону про економічну самостійність УРСР. Але ситуація не покращувалася. В уряді давали лише проміжні обіцянки.
26 лютого 1991 року відбулося засідання робітничих комітетів Донбасу, до яких приєдналися представники Львівсько-Волинського вугільного басейну. Обговорювали результати переговорів з урядом. Там казали, що головна перешкода до збільшення зарплати шахтарям - це нестача коштів у бюджеті республіки. Переконали, що не бояться протестів. Тоді 25 з 32 страйкових комітетів вирішили почати акцію негайно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві зібрався 300-тисячний мітинг проти міжнародного договору
З 1 березня до травня 1991 року застрайкували 49 шахт за підтримки 22 вугільних підприємств Західної України. 6 березня шахтарі почали вимагати відставки президента СРСР Михайла Горбачова, розпуску з'їзду Народних депутатів СРСР, конституційного оформлення Декларації про державний суверенітет України, створення Ради конфедерацій суверенних держав з повноваженнями координувального органу, корегування рівня заробітної плати всіх громадян відповідно до зростання індексу цін, надання пенсій всім трудящим, задіяним на підземних роботах протягом 25 років. Вимагали гарантувати недоторканість учасників страйку, а також передати колишню будівлю Державного технічного університету під дитячий естетичний центр.
Такі ж вимоги звучали у квітні на Хрещатику. Протести шахтарів дали потужний поштовх до розпаду СРСР і проголошення незалежності України.
19 липня 1989 року розпочався страйк шахтарів на Донбасі. Припинили роботу 67 шахт. Загальна кількість страйкарів перевищила 222 тис. осіб.
Страйк розпочався на шахті Ясинуватська - Глибока в Макіївці Донецької області. Згодом почали страйкувати інші шахтарські міста. 25 липня страйкували 110 зі 121 шахти Донецької області, 52 із 93 шахт Луганщини, усі 11 шахт Західного Донбасу, усі 20 шахт Львівсько-Волинського басейну. Загалом налічувалося близько пів мільйона страйкарів.
Гірники змусили піти у відставку кожного 3-го директора шахти та партійно-радянських керівників міст, що страйкували. 30 липня 1989 року страйк припинився. Після його закінчення більшість зі страйкових комітетів не припинили свою роботу та перетворилися на постійні.
4 
1
Коментарі