25 вересня 1555 року між римським королем Фердинандом I і лютеранськими та католицькими суб'єктами Священної Римської імперії підписано Аугсбурзький релігійний мир, який визнавав лютеранство офіційною релігією і встановив право імперських станів на вибір віросповідання. Договір мав статус імперського закону і став основою політичної єдності та стабільності Німеччини кінця XVI століття. У той же час Аугсбурзький мир не визнавав свободи віросповідання підданих.
Реформація, яка почалася в Німеччині з виступу Мартіна Лютера в 1517 році, призвела до релігійного розколу Священної Римської імперії і системної кризи її державної організації. Протистояння католицьких і лютеранських князів, що посилювалося спробами Карла V створити світову імперію з сильною центральною владою, вилилося в Шмалькальденську війну 1546-7 років, яка продемонструвала неефективність великих релігійно-політичних об'єднань, створених ворогуючими таборами. Загроза колапсу імперії, реальність якої стала очевидною в ході війни, змусила лідерів обох угруповань почати рух на досягнення компромісу з політичних і конфесійних питань. Цьому також сприяли охолодження відносин імператора з папою римським і небезпека передачі імперського престолу представнику іспанської лінії Габсбургів.
На переговорах в Пассау в 1552 році вперше склалася політична група нейтральних князів, готова бути посередником при досягненні угоди між ворогуючими угрупованнями, на чолі якої стояв римський король, молодший брат імператора, Фердинанд I. На відміну від Карла V Фердинанд був готовий піти на визнання лютеранства і реформу державного устрою імперії на основі компромісу з князями обох конфесій.
5 лютого 1555 року в Аугсбурзі офіційно відкрився рейхстаг Священної Римської імперії. На ньому головував римський король Фердинанд I, який діяв від імені імператора Карла V, що все більше відходив від ведення справ в імперії. Протестантські князі виступили з вимогою укладення всеосяжної угоди, яка б надало гарантії вільного сповідання лютеранства і санкціонувала секуляризацію церковних володінь в протестантських державах. Католицька партія була більш слабкою, багато в чому через пасивність папи римського і імператора, і була готова легітимізувати лютеранську конфесію в рамках імперії за умови збереження статус-кво в церковних князівствах.
21 вересня 1555 року текст угоди був затверджений рейхстагом, а 25 вересня - підписаний Фердинандом I. Незадовго до цього, 19 вересня 1555 імператор Карл V підписав зречення від престолу, однією з причин якого була незгода з текстом Аугсбургского угоди. Тому офіційно Аугсбургский релігійний мир вступив в силу лише в 1556 році, після завершення процедури зречення Карла V і передачі престолу Фердинанду I.
В імперії була визнана лютеранська віра, князі отримали право визначати віросповідання підлеглих - всі незгодні з ним повинні були залишити територію князя ("чия країна, того і віра"). Міста отримали особливий статус: на їхній території могли існувати обидві конфесії.
2 
1
Коментарі