31 березня 1889 року Олександр Густав Ейфель підняв французький "триколор" на маківці Ейфелевої вежі в Парижі, збудованої до відкриття Паризької виставки. 300-метрова вежа вагою близько 7 тисяч тон викликала різні оцінки у сучасників, але сьогодні безумовно вважається окрасою міста.
На честь столітнього ювілею Великої французької революції 1789 року у Франції було заплановано проведення Всесвітньої виставки. Конкурс інженерних проектів, що мали б визначити архітектурний вигляд майбутньої Всесвітньої виставки, стартував 1 травня 1886 року. Проект Ейфеля, який запропонував зведення 300-метрової залізної вежі, став переможцем. Ще до закінчення конкурсу Ейфель разом зі співробітниками Морісом Кехленом і Емілем Нугьє запатентував проект вежі, а згодом викупив у них виключне право.
У січні 1887 року Ейфель, держава і муніципалітет Парижа підписали договір, згідно з яким Ейфелю надавалася в особисте користування експлуатаційна оренда вежі строком на 25 років, а також передбачалася виплата грошової субсидії у розмірі 1,5 млн золотих франків, що склала 25% усіх витрат на будівництво вежі. 31 грудня 1888 року з метою залучення коштів, було створене акціонерне товариство зі статутним фондом 5 млн франків. Половина цієї суми — кошти, внесені трьома банками, решта — власні кошти самого Ейфеля.
Будівельні роботи здійснювалися силами 300 робітників і тривали більше двох років, протягом яких не було жодного смертельного випадку, що було значним досягненням для того часу. Рекордним строкам зведення сприяли креслення надзвичайно високої якості з вказанням точних розмірів понад 12 000 металевих деталей, для скріплення яких використовували 2,5 млн заклепок. Щоб закінчити вежу в призначений термін, Ейфель застосовував здебільшого заздалегідь виготовлені частини. Отвори для заклепок були просвердлені на намічених місцях уже заздалегідь, і дві третини від 2,5 млн заклепок були заздалегідь закріплені. Жодна із заготовлених балок не важила понад 3 тонни, що дуже полегшувало підняття металевих частин на передбачені місця. На початку застосовували високі крани, а коли конструкція переросла їх, роботу перейняли спеціально сконструйовані Ейфелем мобільні крани. Вони рухалися рейками, прокладеними для майбутніх ліфтів.
31 березня 1889 року, менше ніж через 26 місяців після початку риття котлованів, Ейфель разом з чиновниками муніципалітету Парижу здійснив перше сходження 1665 східцями і підняв французький прапор на маківці Ейфелевої вежі. Вона була освітлена десятьма тисячами газових ліхтарів, двома прожекторами і світлом розміщеного на верхівці маяка, світлові промені від якого мали синій, білий та червоний кольори — кольори національного прапора Франції.
Підсумковий бюджет будівництва склав 7,8 млн франків. Основна частина витрачених коштів практично окупилася за період роботи виставки, а її подальша експлуатація виявилася досить прибутковим бізнесом. За шість місяців роботи виставки подивитися "залізну даму" прийшли понад 2 мільйона відвідувачів. До кінця року вдалося відшкодувати три чверті всіх витрат на будівництво. Споруда мала приголомшливий і миттєвий успіх, однак творча інтелігенція Франції була обурена зухвалим проектом Ейфеля, характеризуючи її як "сміхотворну вежу, що домінує над Парижем, як гігантський фабричний комин".
1 січня 1910 року Ейфель продовжив оренду вежі на сімдесят років. Ще з 1906 року на ній була постійно розміщена радіостанція, а з 1900-го з'явилось електричне освітлення, в 1925 - перша реклама, з 1957-го - телевізійна щогла, яка збільшила висоту вежі до 320,75 метрів. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо- і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.
До нашого часу на вежі використовуються два ліфти фірми "Fives-Lill", встановлені в 1899 році у східній і західній опорах вежі, функціонування яких з 1983 року забезпечується електродвигуном, а гідравлічна апаратура збережена і доступна для огляду.
3 
1
Коментарі