Ярополк був старшим сином київського князя Святослава Хороброго. Батько постійно перебував у походах, тож вихованням хлопчика займалася бабуся — княгиня Ольга. 970-го Святослав знову вирушив у похід, а столицю залишив на Ярополка — головного претендента на київський престол. Він і став князем, коли батько не повернувся. Брати Олег та Володимир правили у древлянській землі та на Новгородщині.
Опорою для Ярополка був батьків воєвода Свинельд. За своє коротке правління новий князь розгорнув активну зовнішню політику. За прикладом бабки налагодив контакти зі Священною Римською імперією. Та 977 року почалася міжусобна війна. Найімовірніше, непорозуміння між братами виникли через брак заповіту та чіткого спадкового права. Свинельд підказав Ярополкові спершу втихомирити Олега. Коли київська дружина захоплювала його володіння, трапилося нещастя — князь упав у рів Овруча і його завалило кіньми. Літопис стверджує, що Ярополк тяжко переживав загибель брата. Володимир після звістки про трагедію зі страху за власне життя утік за море до варягів. Ярополк став єдиним правителем Русі.
Але Володимир невдовзі повертається до Новгорода із загоном варягів. Потім здобуває Полоцьк (сучасна Білорусь). Шлях на Київ був відкритий. Та спершу Володимирові вдалося знайти серед оточення Ярополка зрадника — воєводу Блуда. Той умовив князя утікати зі стольного міста й отаборитися в Родні на річці Рось. Варяги його оточили.
Коли вже не було чого їсти, Ярополк погодився на перемовини. 11 червня 978 року, коли він прийшов у табір до брата, два варяги "підняли його на мечі під пазухи". Уся влада над Руссю перейшла до Володимира.
Володимир, тоді ще язичник, узяв удову брата за наложницю. Мав він їх сотні по всіх посадах на Русі. Невдовзі жінка народила сина Святополка. Ніхто не знав, чи був він дитиною покійного Ярополка, чи вже Володимира. Літописи свідчать, що Святополк уважав себе сином Ярополка, а дядька називав "узурпатором".
За Святополка висватали доньку польського короля Болеслава Хороброго. Незадовго до смерті великого князя Святополк із дружиною опиняються у в"язниці. Бо коли багатодітний Володимир обрав спадкоємцем молодшого сина Бориса, проти цього виступив Святополк, а також Ярослав, який правив тоді в Новгороді.
Тільки-но Володимир помер 1015 року, Святополк вийшов із темниці й без опору зайняв Київ. Трьох претендентів на престол — Бориса, Гліба та Святослава — він наказав убити. Навіть устиг викарбувати монети зі своїм зображенням.
Володимир, тоді ще язичник, узяв удову брата за наложницю
Ярослав, який також не полишав великокняжих амбіцій, зібрав військо й захопив Київ. Святополк покликав на підмогу тестя — польського короля, який повернув місто зятеві. За легендою, тоді Болеслав Хоробрий пощербив свого меча об київські Золоті ворота. Відтоді цього меча, на якому польські королі, вступаючи на престол, присягали до кінця XVIII ст., називали Щербцем. Поляки так погано поводилися з киянами, що ті повстали й вигнали загарбників. Святополк, якому нічого було робити без іноземної допомоги, подався за ними. Дорогою на Захід він і помер 1019 року — десь на межі Чехії та Польщі.
Ярослав, якого згодом назовуть Мудрим, 1044-го віднайшов останки Ярополка й Олега, охрестив їхні кістки й поховав поруч із Володимиром Великим у Десятинній церкві. Хоч православний звичай не велить хрестити мертвих, князь не так давно охрещеної Русі не зважав. Цим актом примирення він поклав край сімейній драмі, що тривала 68 років.
2 
1
Коментарі
3