9439 тіл у 95 могилах виявили у Вінниці під час розкопок, які здійснила німецька окупаційна влада із 24 травня до 3 жовтня 1943-го. Розстріляних місцевий НКВС у 1937–1938 роках ховав у Центральному парку міста, Фруктовому саду на колишній вулиці Підлісній і на військовому цвинтарі поблизу Хмельницького шосе.
— Я двічі була там, — згадує 83-річна Марія Шевченко із села Соболівка Теплицького району на Вінниччині. — Перший раз — у червні, як тільки розпочалися розкопки, а другий — на початку жовтня, коли втекла до родичів у Вінницю, щоб не забрали на роботу до Німеччини. Вперше їздила з подругою Галею Головко — чотири роки вже покійна. Мені тоді було 18, а Галі — 17. Шукали її батька. Він був слюсарем на цукровому заводі. У 1937-му й 1938-му із цукрозаводу розстріляли 57 чоловік, а всього із села — майже 100.
Те, що ми бачили — страхи. Розриті могили — великі, квадратні. Наші військовополонені витягали з них трупи і складали штабелями. В одній ямі було 150–200 людей. Тіла присипані зверху вапном. А поверх могил — гойдалки, травичка росла. Парком між деревами розтягнули мотузки й розвішали одяг. Жінки ходили поміж рядами і впізнавали — одяг, трупи. Крики, зойки, плач. У вітринах, де зараз каса аеропорту, виставили знайдені в могилах документи.
Аби використати поховання розстріляних для антибільшовицької пропаганди, німці привезли до Вінниці фахівців із судової медицини, патологічної та описової анатомії з університетів Бельгії, Болгарії, Італії, Нідерландів, Німеччини, Румунії, Словаччини, Угорщини, Фінляндії, Франції, Хорватії, Швеції. Тіла жертв оглянули 14 приїжджих комісій як із країн-сателітів Німеччини, так і з нейтральних і завойованих держав. "Убивства відбувалися приблизно 1938 року", — зазначено в "Протоколі Міжнародної комісії закордонних судово-медичних експертів" від 15 липня 1943-го. Останки в кілька етапів перепоховали на цвинтарі "Підлісному".
Справа набула міжнародного розголосу. За місяць, 12 серпня, газети "Правда" й "Известия" опублікували повідомлення Радінформбюро: "Берлинские провокаторы ныне объявляют о якобы "случайных" находках массовых могил, пытаясь приписать свои чудовищные злодеяния советским властям. Гитлеровцы разыгрывают в Виннице над трупами своих жертв гнусную и наглую комедию. Убийцы, чьи руки обагрены невинной кровью, откапывают трупы людей, которых они уничтожили, устраивают балаганные инсценировки на их могилах. Такой мерзости и такого лицемерия мир еще не видел".
Тіла батька Галина Головко не знайшла. Упізнала лише рядно, яке мати дала, коли його арештували.
— По волоссю взнали акушерку з нашого села, — додає Марія Шевченко. — Вона мала дві довгі дуже гарні коси. Років 40 їй було. За що її вбили? Може, що була полька. До нас із Галею підійшов кореспондент "Вінницьких вістей", представився Аполлоном Трембовецьким. Але ми боялися спізнитися на поїзд і не стали з ним говорити. А тих, із ким він говорив, їхні прізвища надрукували, потім розстріляли.
Тіла присипані зверху вапном. А поверх могил — гойдалки, травичка росла
Червона армія увійшла до Вінниці 20 березня 1944 року. Через три дні за вказівкою комісара Раппопорта розстріляли й поховали в Центральному парку майже сотню осіб. Здебільшого жінок, які півроку до того впізнавали тіла своїх рідних.
16 листопада 1943 року німецька комісія надіслала до Берліна остаточний "Звіт про результати криміналістичного розслідування масових вбивств у Вінниці". У ньому детально розписано поховання та кількість знайдених останків. У розділі "Результати огляду тіл" зазначено: "Усі чоловічі тіла були одягнені; якість і стан одягу свідчать, що належав він сільському населенню. Однак зі 169 жіночих тіл 49 були повністю роздягнені, водночас на інших були тільки спідні сорочки. За судово-медичною експертизою, голі й напівголі жіночі трупи належали до молодшої та середньої вікових груп. Вік більшості чоловіків — від 30 до 40 років. За єдиним винятком, усі чоловічі трупи мали зв"язані за спиною грубою подвійною конопляною мотузкою руки. На 24 тілах були також пута на ногах; семеро зв"язані за передпліччя. На шиї двох тіл були зашморги, а на кількох інших — петлі зі скручених хусток чи шалей. Три тіла, крім усього, мали кляпи в роті. Однак жіночі тіла, за рідкісним винятком, не були зв"язані.
Судово-медичне обстеження виявило на задній поверхні шиї більшості трупів вогнепальні рани. Найчастіше траплялися подвійні рани, хоча були випадки трьох і чотирьох пострілів у жертву".
Вироки виконували на подвір"ї в"язниці
Чутки про масові розстріли Вінницею поповзли восени 1937-го. В області в 1937–1938 роках НКВС заарештував 40 тис. людей. Майже 60% із них засудили до найвищої міри покарання. Затверджували списки репресованих за наданим зверху "лімітом" і розглядали справи позасудові органи — "трійки". До них входили секретар обкому, начальник облуправління НКВС та обласний прокурор. Вироки виконували на подвір"ї в"язниці, а тіла потім вивозили й ховали в місті. Ділянки для масових поховань серед цвинтарних пам"ятників, дерев і кущів обводили щільними парканами.
23 березня 2000 року в Центральному парку Вінниці встановлено пам"ятний хрест.
3 
1
Коментарі
1