24 листопада відзначаємо 85-ті роковини Голодомору. О 16:00 запалимо свічки в оселях — у пам'ять про трагедію.
Щодня протягом 85 днів у якомусь із міст країн світу збиралися тамтешні українці та всі, хто вирішив вшанувати загиблих від Голодомору 1932–1933 років. Міжнародна акція "Запали свічку пам'яті" триває з 1 вересня і завершиться 24 листопада на Меморіалі жертв Голодомору в Києві.
— Україна у листопаді 2006 року визнала Голодомор геноцидом українського народу. Зараз понад 80 відсотків громадян підтримують це. Важливо, щоб кожен усвідомив глибину трагедії, — каже керівник Центру досліджень геноциду українського народу 62-річний Василь Марочко.
Він презентував "Енциклопедію Голодомору". В академічно-меморіальному виданні розписані тогочасні демографічні зміни, раціон людей, торгівля, уражені голодом області та райони, діяльність тих, хто зіграв безпосередню роль в організації Голодомору. Книжку планують перекласти англійською мовою.
Що спонукало взятися за цю працю?
— Видання є логічним і закономірним наслідком моєї 30-річної науково-пошукової роботи. Є енциклопедичні праці з історії Холокосту. Обидва геноциди відбулися у ХХ столітті, хоч і відрізнялися причинами та обставинами. Голодомор — це злочин проти населення у мирний час, а Холокост — у роки війни. Однак обидві ідеології — більшовизм і нацизм — були шовіністичними.
Багато спілкувався з очевидцями Голодомору і відчував їхній неподоланий страх. Вважав своїм громадянським обов'язком говорити і писати правду. Цим можна дещо розвіяти біль і жах. Але повністю подолати їх неможливо. Морально-психологічна рана надто глибока.
"Енциклопедія Голодомору" містить понад тисячу статей. Сподіваюся, вона стане поштовхом до написання подібних регіональних видань. Що детальніше розбиратимуть трагедію на місцях — то краще розумітимуть у майбутньому.
Чи є доступ до архівів для подальших досліджень?
— Фонди в Україні доступні для дослідників. Адміністративні заборони та обмеження відсутні, але пошук необхідної інформації — тривалий і марудний. Чимало документів і матеріалів колись дістав з архівів Росії — особисті фонди Сталіна, Молотова, Кагановича, політбюро ЦК ВКП (б), службове листування партійної номенклатури. Зараз без них складніше рухатися вперед.
Важко отримувати архівні справи з українських обласних фондів. Вони не мають достатнього технічного оснащення.
Чи є в "Енциклопедії Голодомору" вперше опублікована інформація?
— Концептуально новим є тлумачення самого поняття і явища "жертви Голодомору" — померлі й постраждалі з ознаками фізичних і морально-психічних травм, хронічними захворюваннями. Їх статистично-демографічне "оцифрування" — понад 7 мільйонів полеглих від штучного голоду та близько 18 мільйонів селян із виразними ознаками фізичних і соціально-психічних ушкоджень.
Уперше опублікував статті про українських демографів, статистиків, учених 1930-х. Вони вказували на гіпотетичне і реальне число втрат. Є невідома раніше інформація про антропологів, які досліджували вплив голодування на біологічні зміни людського організму.
Чи був тоді шанс не допустити трагедії?
— Люди відчували нестачу продовольства, починаючи від першого радянського Голоду 1921–1923 років. Найгостріше — у 1924-му і 1928–1929 роках. До цього привів більшовизм з його соціал-шовіністичною ідеологією, войовничою теорією і практикою класової боротьби.
Сталін обговорював ситуацію з найвищими українськими чиновниками — Кагановичем, Косіором, Чубарем і Постишевим. Намір позбавити наших селян хліба через установлення подвійних заготівельних планів доведений істориками. Так само системно забирали в людей запаси їжі.
Встановлення однопартійної системи влади, диктатури вождя, соціалістичного реалізму у мистецтві та інших експериментів, ліквідація української церкви — завершилися Голодомором. Український народ використовували як матеріал з будівництва комунізму.
Іноземні дипломати й журналісти, які тоді відстежували ситуацію в Україні, називали самостійність гарантом уникнення "голодової катастрофи". Але її здобути українцям не вдалося.
Як Голодомор позначився на розвитку нашого народу?
— Маємо "найстарішу" вікову структуру з усіх колишніх радянських республік. Народжених у 1932–1933 роках мало. Через Голод не відбулася нормальна зміна поколінь.
Зараз відходять у вічність очевидці Голодомору. Вони тримали біль у власних душах. Але нація вистояла й зберегла пам'ять про жертв, тому матиме майбутнє.
Сила нації полягає у здатності пережити, запам'ятати і відтворити. Ми винесли уроки з трагедії і засвоїли їх. Сьогоднішні українці сильніші від покоління Голодомору, бо мають власну державу. Відстоюють її. Наші предки жили в радянській республіці, яка була частиною імперії. Вона мусила приймати її ідеї і закони. Україна зараз намагається вести власну політику, спинається на ноги та розбудовується. Це і є запорукою вільного і заможного життя в майбутньому.
1 
1
Коментарі
2