Шостакович не з"явився на власне весілля

 

"Вам здавалося, що він — тендітний, безмірно безпосередній і чистий, як дитина? Це так. Але якби то було лише так, величезного мистецтва (як у нього) не вийшло б. До того він ще й жорсткий, в"їдливий, дуже розумний, сильний, деспотичний і не зовсім добрий. Ось у такому поєднанні треба його сприймати. І тоді якоюсь мірою можна зрозуміти його музику".

Про Дмитра Дмитровича Шостаковича, майбутнього класика світової музики, це було сказано в 1920-х письменником Михайлом Зощенком. Вони тоді товаришували, ночами різалися в карти і мріяли про самогубство. Слушна думка — коли врахувати, що Шостаковичу на власні очі судилося бачити кілька війн, Великий терор та антиформалістичні кампанії.

Та він усього того наперед не знав. І тому залишився жити, майже з документальною точністю фіксуючи в музиці всі істеричні злами своєї епохи. І свого шляху від нікому невідомого кіношного тапера до "музичної істини в останній інстанції", нардепа Верховної Ради СРСР та найчастіше виконуваного композитора XX століття.

Усі повноваження щодо виселення дружини передав синові

Шостакович — перший і, мабуть, останній на світі академічний композитор, музику якого ще за життя слухали мільйони. Бувало, колгоспний механізатор, обперши свій трактор об берізку, після трансляції по радіо казав: "Доходяга, а яку симфонію написав!"

А почалося все з баяна. Мейєрхольд ставив п"єсу "Клоп" Маяковського. Поет хотів, щоб музика до неї була проста, як "му-му". 23-річний очкарик Митя Шостакович запропоновував тріо баяністів, і всім дуже сподобалося.

А от на особистому фронті в нього довго не складалося. Перша любов до москвички Тетяни Гливенко була нещаслива — та, не дочекавшись жаданої пропозиції, вийшла заміж за іншого. А потім Шостакович не з"явився на власне весілля зі своєю першою дружиною Ніною Варзар. Згодом вони помирилися й з-під пера композитора вийшла насичена еротичними сценами опера "Леді Макбет Мценського повіту".

Із початком Великої Вітчизняної війни Шостакович рветься на фронт. "Утретє пішов до військкомату, бо думав, що про мене забули, — писав він у спогадах. — Мене зарахували завідувачем музичної частини в театрі народного ополчення. Завідувати було важко, бо частина складалася з самих лише баянів. Я знову став проситися до Червоної Армії".

Натомість композиторові вдягли на голову пожежну каску й сфотографували на даху консерваторії. Знімок "пожежника Шостаковича, який посеред вибухів бомб чув акорди перемоги", вийшов на обкладинці газети "Нью-Йорк таймс". І цим започаткував нечувану в світовій історії піар-кампанію навколо його Сьомої симфонії, присвяченої блокадному Ленінграду. Композитор-емігрант Сергій Рахманінов, який анонімно надсилав свої останні заощадження у фонд допомоги СРСР, після американської прем"єри роздратовано буркнув: "А тепер ходімо пити чай!"

У неї лише одна велика вада — їй 27 років

Утім, Шостакович і сам був майстром псувати взаємини з колегами. З дому друга Прокоф"єва, коли той розкритикував його сонату, він біг, захлинаючись сльозами та прокляттями. З Ігорем Стравінським, під час його відвідин Союзу, спілкуватися теж надто не поривався, аж доки обидва не зійшлися на тому, що люто ненавидять Пуччині.

Після війни Шостакович одружується із працівницею ЦК комсомолу Маргаритою Кайновою.

Шлюб був недовгим: нова благовірна виявилася жінкою надто легковажною й абсолютно не розумілася на ролі, яку треба грати поруч із великим художником. На зауваження друзів Дмитра Дмитровича, що психологія музиканта заслуговує більшої поваги, Маргарита відповідала: "Ну то й що, у мене перший чоловік теж був музикант — на баяні грав!"

Чергового вторгнення баянізму в своє приватне життя композитор не витримав і втік із дому. Всі повноваження щодо виселення дружини та оформлення розлучення передав своєму 21-річному синові Максиму. Той виявився дуже здібним. Згодом зробив блискучу диригентську кар"єру і на оркестрових репетиціях пояснював батькові, як треба правильно писати музику.

А тим часом, як сказано в усіх радянських книжках, "в жизнь Шостаковича вошла Ирина Антоновна Супинская". У листі до найближчого друга Віссаріона Шебаліна композитор зізнається: "У неї лише одна велика вада: їй 27 років. А так вона дуже хороша, розумна, весела, проста, симпатична. Носить окуляри, букви "л" і "р" не вимовляє".

Не зміг сам увімкнути магнітофон

Новій дружині вдалося зробити те, на що так чекають генії і чого не змогли дати Дмитрові Дмитровичу його попередні жінки. Ірина подарувала можливість не перейматися нічим іншим, окрім своєї музики. Розповідають, ніби якось, за відсутності дружини, Шостакович не зміг сам увімкнути магнітофон. І дуже дивувався, коли йому показали, як це просто робиться.

Та найбільше, мабуть, тішило Шостаковича те, що в житті короткозорої літредакторки ніколи не було баяністів. Очевидно, цієї нав"язливої примари Дмитро Дмитрович ще довго побоювався. В останні роки життя баянна хмарка залітала до нього тільки одного разу: коли Юрій Козаков у власній транскрипції зіграв декілька його фортепіанних прелюдій. Відповідь композитора опублікували вже за горбачовської перебудови у відомчому виданні "Лесная промышленность" (назва замітки — "Какая песня без баяна"): "Шановний Юрію Івановичу! Я дуже радий, що Ви виконуєте мою музику. Якщо я колись напишу для баяна щось оригінальне, обов"язково пришлю вам ноти. Проте надалі прошу більше перекладень без мого відома не робити. Бажаю вам здоров"я і великих творчих успіхів. Д. Шостакович. 21 лютого 1968".

Через сім років класика не стало. Дмитро Дмитрович помер у московській лікарні від раку легенів.

Про обставини подальшого особистого життя на той час вже 40-річної Ірини Антонівни Шостакович дізнатися не вдалося.

1906, 25 вересня — в Петербурзі народився Дмитро Шостакович. Батьки — вихідці із Сибіру: Дмитро Болеславович Шостакович — син поляка-народовольця. Мати, Софія Василівна Кокоуліна — донька власника золотих копалень
1925 — прем"єра Першої симфонії. Твір вносять до свого репертуару найвидатніші диригенти світу
1932 — шлюб із Ніною Варзар
1936 — в газеті "Правда" виходить стаття "Сумбур замість музики" з нищівною критикою опери Шостаковича "Леді Макбет Мценського повіту"
1942 — тріумфальна світова хода Сьомої, "Ленінградської", симфонії
1948 — початок боротьби з космополітами та формалістами в радянській музиці. Заборона виконувати ряд творів Шостаковича
1962 — шлюб з Іриною Супінською. У великому залі Московської консерваторії відбулася прем"єра Тринадцятої симфонії "Бабин Яр" на тексти Євгена Євтушенка. Влада дуже "рекомендувала" зняти першу, присвячену Бабиному Яру, частину симфонії. Тому всі відомі баси, і наш Борис Гмиря, один за одним відмовлялися співати в ній — боялися. Публіку це інтригувало, й перед прем"єрою зібралося стільки народу, що стримувати натиск довелося кінній міліції
1972 — прем"єра останньої, П"ятнадцятої, симфонії. Диригує син Максим
1975, 9 серпня — помер Дмитро Шостакович, від раку легенів. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві. На похороні з його труни хтось поцупив золоту посмертну медаль від Міністерства внутрішніх справ СРСР

×