пʼятниця, 04 травня 2012 10:10

Цибулю вважали "помошною від ста болячок"

Апостола та євангеліста Луку вшановують кілька разів на рік. Навесні — 5 травня. Цього дня заведено садити цибулю — нібито тоді вона рясно вродить і добре зберігатиметься впродовж року. Тому й свято називали Луки-цибульника. Якщо воно ще й випадає на "жіночий" день тижня — середу, п'ятницю або суботу — цибуля гарантовано в'язатиметься у великі головки та не згниє.

Під час садіння цибулі жінкам не можна розмовляти, сміятися, відповідати на привітання, сердитися, бо цибуля буде гіркою й пекучою. Від зурочення цибульної грядки в неї втикали іржавий ніж, старе шило або лопату.

— Є цибуля-тиканка і цибуля-сіянка, — каже 74-річна Любов Сухно із села Вельбівка Гадяцького району на Полтавщині. — Сіянка — це насіння. Перемішують його із землею, бо як не перемішати, вона густо посіється. Рядочок сапкою прописала, неглибоко, сантиметрів 2-3, і тим насінням потрусила-потрусила, як ото картоплю солиш. Вона виросте такими маленькими цибульками — це вже буде тиканка. На другий рік садиш її рядочками — одна від другої сантиметрів по 5. Як стрілку викидає, дак її зламуєш, бо тоді піде не в головку, а в стрілку. Якщо хочеш насіння, то залишаєш — така цибуля називається "усадка". Але зараз таке насіння, шо не дає потомства — не проростає насіння. Посієш його, а врожаю не дасть.

Кожна хазяйка колись тримала свої сорти цибулі, буряку, моркви. Передавали їх із покоління в покоління.

— Таких старих сортів уже немає — зникають з городів, — додає Любов Сухно. — У мене ще є старинна цибуля — "кущовка". Вона росте кущем: тикаєш у землю одну, а з неї вироста п'ять-шість цибулин. А чому її не саджають? Бо не крупна. Але ж солодка, ніжна.

Вибирати цибулю треба в суху теплу погоду. Потім висушити на грядці під сонцем, на горищі або в сараї.

— Як посохне, в'язали у вінок і чіпляли на жердину. А зараз обрізають та складають у капроновий чулок чи колготки й вішають. Але у вінках цибуля саме краще зберігалася.

Вважали, цибуля своїм різким запахом відганяє відьом, русалок та чортів. Наївшись цибулі, треба було промовляти: "Цибулю їм, цибуля пахне!" — і нечиста сила злякається й відступить. Часто колись маленьку цибулину носили й у кишені або вішали на шию. А при будівництві нової хати  закладали у фундамент, щоб відігнати від господи всяке зло.

На Чернігівщині вірили, що цибуля вкупі з полином захищає від ходячих поночі мерців. Рвучи цибулю, примовляли:

Якби тобі не полин,

То я б тебе задавив.

Якби тобі не часнок,

То я б тебе за часок.

Якби тобі не цибуля,

То я тебе не забула.

Щоб викликати дощ, на Поліссі крали в сусідів із грядок цибулю й кидали до колодязя. За цибулею можна передбачити погоду протягом року. Напередодні Різдва, Нового року або на весняного Луки — напередодні Юрієвого дня, який святкують 6 травня, розрізали навпіл шість цибулин. Кожна з 12 половинок відповідала одному місяцеві. Зверху їх засипали сіллю. Уранці дивилися: яка половинка цибулі суха — той місяць буде засушливий, де сіль зволожувалася, той місяць буде дощовий.

У народних загадках цибулю називають дівчиною, панною, "сидухою в семи кожухах", як-от:

Прийшла дівка з гір,

Несла на собі сім шкір.

Як їх розбирали, —

Всі над нею ридали.

Цибулю вважали "помошною від ста болячок". Її сік зберігає зуби, покращує травлення, підвищує апетит, сприяє виведенню піску і розчиняє камені у нирках. При облисінні кашкою з цибулі натирають шкіру голови. При укусах комах, комарів, бджіл змащують шкіру соком з цибулі. А лице — щоб позбутися ластовиння. У трактаті ХІІ ст. "Про прикрашання жінок", авторство якого приписують італійській цілительці Троті, радять: "Для видалення плям, що з'являються на обличчі жінки після пологів, обличчя натри звичайною цибулею і шкіра полущиться. Полущену шкіру прибери свіжим козиним жиром". Густим настояним відваром цибульника — жовтого лушпиння цибулі — українські селянки колись підфарбовували волосся у золотавий колір.

Щоб вилікувати кашель, українські знахарки колись клали дві головки цибулі у глиняну макітру, заливали літром свіжого молока та парили в печі 2-3 год. Давали пити по півсклянки чотири рази на день. У такий спосіб навіть виліковували запалення легенів. З медом перекручену цибулю досі вживають при бронхіті, склерозі судин головного мозку й імпотенції.

Те, що регулярне вживання цибулі зміцнює імунітет людини, захищає від простуди, помітили в античні часи. Давньогрецький лікар Гіппократ, якого вважають "батьком медицини", використовував цибулю для лікування ревматизму, подагри, ангіни, ожиріння, а також для очищення інфекційних ран. А давньоримські легіонери мали на день з'їсти бодай одну цибулину для зміцнення сили та відваги.

Давньоруські лікувальні трактати — "травники" — радили розвішувати в приміщенні в'язанки цибулі під час моровиці. Вважали, що, надкусивши цибулину, на неї можна перенести чиряки й бородавки. Але після того її обов'язково треба закопати на кладовищі або перехресті.

Автор "Трьох мушкетерів" любив цибулевий суп

— Кидаю цибулю в усі страви, крім молочних, — каже Любов Сухно. — У квашену капусту добавляю обязатєльно, а в катлєти чим більше покладеш, тим вони добріші будуть. А то й просто з цибулі роблять катлєти. Перетруть цибулі, додають сухарів розмочених, яйце. Получається, як дорога риба-хвілє.

Цибулю можна фарширувати. Спочатку цибулину в лушпинні занурюють в окріп на 5 хв., чистять, вирізають серцевину, заповнюють м'ясним фаршем, овочами або сиром. Потім накривають шматком сала, перев'язують ниткою і дають покипіти в невеликій кількості води або бульйону.

Французький письменник Александр Дюма-батько (1802-1870) — автор "Трьох мушкетерів" та "Королеви Марго" — любив куховарити й уклав цілу книжку власних рецептів. Є там і опис того, як готувати цибулевий суп. У каструлі п'ять дрібно нарізаних цибулин припустити на вершковому маслі — вистачить 2 ст. л. Долити 1,5 л молока, дати закипіти й проварити декілька хвилин. Далі протерти через сито, нині можна змішати у блендері, приправити спеціями. Знову прокип'ятити і додати заправку. Для неї треба півсклянки вершків, три яєчні жовтки, 3 ст. л. натертого твердого сиру. Цибулевий суп слід подавати з білими грінками.

 

Біля Лялі ставили молоко, сир і масло

На Луки справляли Красну гірку — хороводи на честь богині весни. В Ушицькому повіті на Поділлі, теперішня Хмельниччина, дівчата цього дня справляли Лялю. Збиралися по обіді на лузі, вибирали найгарнішу дівчину, прикрашали її квітами й зеленню, на голову клали вінок зі свіжих квітів. Таку наряджену Лялю садовили на зроблену з дерну лавку. Ставили поряд молоко, сир і масло. "До ніг Лялі кладуть кілька вінків зі свіжої зелені, — описує звичай етнограф Павло Чубинський, автор слів гімну "Ще не вмерла Україна". — Хороводниці танцюють навкруги Лялі та співають пісні. Коли пісні закінчаться, Ляля роздає подругам сир, масло й інше, потім кидає їм вінки, які дівчата намагаються піймати нальоту. Вінки ці дівчата ховають до наступної весни".

 

Зараз ви читаєте новину «Цибулю вважали "помошною від ста болячок"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути