21 січня 1909-го у віденському театрі "Ан Дер Він" 27-річний композитор Імре Кальман святкував черговий тріумф своєї оперети "Осінні маневри". По закінченні його оточив натовп шанувальників. Маестро не любив галасу. Він швидко сховався у найближчій кав"ярні. Замовив собі пива й сів так, аби його ніхто не бачив. Раптом до зали ввійшла весела компанія. Один із чоловіків йшов під руку з дамою, яка нещодавно приїхала до Відня із Зальцбурґа, Паулою Дворжак. Спочатку вона не повірила, що повнуватий брюнет із пивом — композитор, про якого говорить увесь Відень. Бо уявляла собі його високим красенем-блондином. Несподівано Паула заспівала тодішній шлягер. Кальман не розгубився, сів за піаніно й перевів мелодію у вальс зі своєї оперети.
Із кав"ярні вони вийшли разом. Так почався 18-річний роман Імре Кальмана й на 10 років старшої за нього Паули. Незважаючи на всі вмовляння, вона не погоджувалася вийти за нього заміж, бо не могла народити дітей. Її влаштовувало бути його коханкою, другом і дбайливою господинею. Песимістичний Кальман часто впадав у депресію, панікував перед кожною прем"єрою. Паула за свої гроші винайняла йому невелику квартиру, сама готувала, прала, чистила одяг і взуття. Ощадний Імре купував лише свою улюблену шинку, а звідки з"являються смачні обіди, квіти й решта, навіть не цікавився. Його думки були зайняті музикою.
1915-го відбулася прем"єра "Сільви". Кальман хвилювався. Він був певен, що на нього чекає провал. Та успіх був нечуваний. У Європі вирувала Перша світова, а пісні з оперети лунали по обидва боки лінії фронту. Та раптом Паула захворіла на сухоти. Ні багатство, ні новий дім не тішили Кальмана. Жінка поволі згасала, пересувалася в інвалідному візку. Вона найняла трьох покоївок, кухарку, шофера та дворецького. Сама ж переселилася до окремої кімнати: не хотіла, аби коханий бачив її страждання.
— Ти маєш одружитися з молодою та здоровою дівчиною, яка народить тобі сильних дітей, — постійно нагадувала вона Імре.
Але той не хотів і слухати. Тоді Паула вирішила знайти для нього коханку. Вона познайомила Кальмана зі своєю подругою — кіноактрисою Аґнесою Естерґазі. Спочатку Імре захопився. Однак згодом дізнався, що та має ще одного коханця — молодого актора. Він порвав з нею й повернувся до Паули.
На її могилі 46-річний Імре заприсягся, що до кінця життя проживе самітником. Але доля обернула все інакше.
Композитор збирав годинники й молочні зуби своїх дітей
У віденській кав"ярні "Захер", де збиралася місцева богема, 1928-го Кальман побачив юну російську емігрантку Віру Макінську. Дівчина хотіла стати артисткою і сподівалася, що якийсь режисер зверне на неї увагу. Грошей не мала, тому філіжанку кави з булочкою зазвичай брала в борг. Одного разу кельнер пригрозив, що більше її не пустить, якщо та не розплатиться.
— Чи можу я щось для вас зробити? — раптом почула вона за спиною. — Мене звати Еммеріх (німецький варіант імені. — "ГПУ") Кальман.
Він їй допоміг: Віра отримала контракт на маленьку роль і 365 шилінгів зарплатні. Вечір після її першого виступу вони провели в кав"ярні. А наступного дня пішли до модної крамниці — одягати Віру. Та обрала блакитну сукню й такого ж кольору сумочку, рукавички й туфлі.
Вони одружилися, коли Вірі виповнилося 17. Кальман присвятив їй оперету "Фіалка з Монмартру". За рік у них народився син Карой Імре Федір, а згодом доньки Лілі й Івонка.
Звички чоловіка здалися Вірі трохи дивними. У його домі жили такси, названі на честь головних героїнь оперет. Він колекціонував годинники й молочні зуби своїх дітей. Немов реліквії, зберігав олівці, якими писав твори. Часто усамітнювався, працював ночами, був забобонний. Віра ж любила тринькати гроші та влаштовувати прийоми. Кальмана це дратувало. Та він все одно почувався з нею щасливим.
Незадовго до того, як 1938-го Австрію захопила нацистська Німеччина, Кальмани, боячись переслідувань євреїв, виїжджають із Відня. Їх не зупинило і звання почесного арійця, запропоноване композиторові Гітлером. Спочатку вони перебираються до Парижа, а згодом до Нью-Йорка. Там Віра познайомилася із французьким емігрантом на ім"я Ґастон, закохалася й вирішила покинути родину.
Кальман був ошелешений, але згоду на розлучення дав. Віра виїжджає з Нью-Йорка й повертається, отримавши свідоцтво про розлучення. На вокзал, де її зустрічав Ґастон, прийшов і Кальман із дітьми. Побачивши матір, вони кинулися їй на шию. Віра розплакалася. Вигляд Імре її приголомшив. На ньому був зім"ятий костюм, із-під якого стирчали брудна сорочка та зім"ята краватка. Залишивши коханця, вона кинулася до Кальмана. Невдовзі вони побралися вдруге.
Під час війни Імре стежив, що діється в Угорщині. Коли дізнався, що дві його сестри загинули в концтаборі, переніс інфаркт. Трохи оговтавшись, у червні 1949-го, вирішив повернутися до Європи. На прохання дружини вони оселяються в Парижі. За півроку в Кальмана стався інсульт. Частина обличчя була повністю паралізована. Він не міг розмовляти й ледве ходив.
30 жовтня 1953 року за сніданком йому погіршало. Маестро пішов до себе, заснув і не прокинувся.
1882, 24 жовтня — Імре Кальман народився в угорському містечку Шиофок у родині торговця збіжжям
1904 — в оперному театрі в Будапешті дебютує як композитор із симфонічною поемою "Сатурналії"
1908, 22 січня — у Будапешті відбулася прем"єра першої оперети Імре Кальмана "Осінні маневри"
1909 — познайомився з Паулою Дворжак
1928 — одружився з Вірою Макінською
1929, 1931, 1936 — народилися діти: Карой Імре Федір, Елізабет Віра, Івонна Сільвія Маріца
1953, 30 жовтня — помирає в Парижі. Похований у Відні, поряд із Бетховеном, Брамсом і Штраусом
2 
1
Коментарі