У лондонській церкві святого Луки 2 квітня 1836-го вінчалися 19-річна Кет Гоґарт і письменник 24-річний Чарлз Діккенс. Наречений був щасливий. Йому здавалося, що цей шлюб відкриває для нього шлях до благополучного життя та слави. Дівчина була донькою журналіста газети "Івнінґ кронікл", де Чарлз друкував свої нариси про життя в Лондоні.
Діккенс поважав свого колегу, а тепер і тестя. Той був визнаним письменником, приятелював зі знаменитостями. А Чарлзові так кортіло потрапити у світ літератури. Він зі здриганням згадував роки, коли його батька кинули за борги до в'язниці. 12-річним він був змушений тяжко працювати на фабриці вакси, щоб прогодувати родину.
— Я хочу, щоб у нас була справжня родина, — сказав він Кет перед одруженням. — Ти будеш народжувати дітей і робити те, що я тобі скажу. Побачиш, невдовзі твій чоловік стане знаменитим і багатим письменником.
Молодята оселилися в невеликій квартирі Діккенса. Незабаром Кет запропонувала своїй сестрі 16-річній Мері погостювати в них із Чарлзом. Відтоді вони скрізь бували втрьох. Улаштовували вдома театральні вечори. В їхньому будинку було весело, там завжди крутилося багато молодих людей, захоплених мистецтвом.
1837-го Кет народила сина — Чарлза-молодшого. Літературна діяльність приносила Діккенсу добрі прибутки. Незабаром родина переїхала до великого будинку. Взяли з собою Мері. Дівчина допомагала Кет господарювати й доглядати за немовлям. А вечорами вони із Чарлзом сиділи біля каміна й бесідували про літературу. Діккенс незабаром зрозумів, що закохався. Мері була для нього втіленням ідеальної жінки — щирої та цнотливої. У своїй дружині цих чеснот він розгледіти не міг.
Якось увечері в травні Діккенс із дружиною та її сестрою повернулися з театру. Мері сподобався спектакль. Вона була в гарному настрої й надзвичайно збуджена. Дівчина сказала всім "добраніч" і пішла до себе. Через кілька хвилин Чарлз почув з її кімнати здавлений лемент. Від надміру емоцій із нею трапився серцевий напад. Наступного дня Мері померла на руках у Діккенса. Він зняв з її пальця перстень, одягнув його на свій мізинець і не розставався з ним до кінця життя.
— Вона була душею нашого будинку, — згадував про Мері. — Ми були занадто щасливі всі разом. Я втратив найніжнішого друга, дорогу дівчинку, яку любив ніжніше за будь-яку іншу живу істоту. Словами не можна описати, як мені її не вистачає.
Кілька місяців Мері снилася йому. За цей час він не написав жодного рядка. Ходив по будинку, як тінь. Із дружиною не розмовляв.
Кет бачила, як іноді він закривався в гардеробі померлої сестри й цілував її одяг. Кет страждала. Вона не розуміла поведінки чоловіка. У Чарлза часто мінявся настрій. Він то веселився, то замикався в собі. Коли дружина приймала гостей — ішов із дому й гуляв на самоті лондонськими вулицями незалежно від погоди. Кет покірно зносила всі його примхи.
Діти в Чарлза Діккенса з'являлися на світ так само регулярно, як і його книжки. За 16 років Кет народила ще п'ятьох синів і трьох дочок. Безперервні вагітності підірвали її здоров'я. Вона розповніла, стала повільною й незграбною. Діккенса це дратувало. Він жадав емоційних стосунків, які дружина йому не могла дати. "Бідна Кетрін і я, — писав він у своєму щоденнику. — Ми не створені одне для одного, і цього не можна змінити. Головне не те, що вона робить мене нещасним, а те, що я роблю її нещасною. Я знаю, що багато в чому винний, у мене важкий, нерівний характер.
— Нічого жахливого в моїй матері не було, — казала згодом їхня донька Кейт. — У неї, як і в усіх нас, були свої недоліки, але вона була лагідною, милою, доброю людиною й справжньою леді.
Популярність Чарлза Діккенса росла з кожним роком. 1856-го гонорари за книжки дали змогу Діккенсу придбати розкішний будинок у графстві Кент на південному сході Англії. Однак Кетрін було вже важко вести домашнє господарство, управляти слугами, займатися рахунками й вихованням дітей. Цей обов'язок взяла на себе її молодша сестра Джорджина Гоґарт.
93 000
фунтів стерлінгів спадку залишив по смерті Чарлз Діккенс — $6 млн 400 тис. на сьогоднішні гроші. Вони були розподілені між членами родини.
1812, 7 лютого — Чарлз Діккенс народився в містечку Лендпорт, біля Портсмута в родині портового чиновника. Був другим із восьми дітей. 1824-го родина переїжджає до Лондона.
1824, 20 лютого — батька Діккенса арештували за борги. Чарлз кидає школу і йде працювати мийником пляшок на фабрику вакси. Свої дитячі халепи та злидні він потім опише в романі "Життя Девіда Копперфільда, розказане ним самим", 1850-й. Одержавши невелику спадщину, батько Діккенса розраховується з боргами й 28 травня того ж року звільняється. У 1824-1827 роках Чарлз відвідує школу Академія Веллінґтон-хаус. Працює молодшим клерком в адвокатській конторі, вивчає стенографію.
1828-1836 — працює репортером британських видань "Парламентське дзеркало", "Тру сан", "Морнінґ кронікл". Пише нариси про лондонське життя. У них з'являються майже всі діккенсівські мотиви: вулиці Лондона, суди й адвокати, в'язниці, Різдво, парламент, політики, сноби, співчуття бідним і пригнобленим.
1835 — одружується з Кетрін Гоґарт. Упродовж 1837-1852 років у подружжя народилося 10 дітей — семеро синів і троє доньок.
1836-1837 — видає комічний роман "Посмертні записки Піквікського клубу". Очолює щомісячник — "Альманах Бентлі". 1843-го пише повість "Різдвяна пісня в прозі" — про бездушного скнару Скруджа, який завдяки різдвяним дивам стає найдобрішим.
1839-1861 — виходять романи "Олівер Твіст", "Домбі й син", "Холодний будинок", "Крихітка Дорріт", "Великі надії".
1870, 9 червня — помирає у своєму будинку Ґедз-гілл-плейс у графстві Кент, похований у Вестмінстерському абатстві.
Дівчина підросла, погарнішала й стала схожою на Мері. "Вечорами, коли ми сидимо біля каміну, Кет, Джорджина і я, здається, що знову повернулися старі часи, — занотував тоді Чарлз. — Вона була для нас подругою, нянькою, наставницею, другом, супутницею, захисницею й порадницею". Джорджина стала займатися дітьми. Вони обожнювали молоду й веселу тітоньку, зверталися до неї за порадами.
Кетрін розуміла, що чоловік давно її не кохає. Запропонувала розлучитися. Та Діккенс і чути про це не хотів. Боявся, що розлучення зіпсує його репутацію співця родинного затишку. Однак Кет наполягла, і 1858-го вони розійшлися. За умовами підписаної угоди Кетрін одержувала довічне утримання і жила окремо зі старшим сином. Інші діти залишалися з батьком.
Сестри не розмовляли майже 20 років, доки 1870-го Діккенс не помер від інфаркту на руках Джорджини. Вона присвятила йому своє життя, відмовившись від заміжжя й материнства.
5 
1
Коментарі
1