Восени 1895-го 16-річний Альберт Ейнштейн приїхав до Цюриха у Швейцарії вступати до політехнічного інституту. Блискуче склав іспити з математики й інших точних наук, але з тріском провалив французьку та історію. Та молодик сподобався директорові. Той відправляє його до підготовчої школи, і через рік Альберта зараховують до інституту.
Там він знайомиться із 21-річною студенткою-медичкою сербкою Мілевою Марич. Вони починають зустрічатися, і невдовзі Альберт вирішує одружитися. Про своє рішення повідомляє родині. Та батьки — правовірні євреї — не вітають шлюбу з іновірцями й забороняють їм зустрічатися. Альберт не слухає. "Я втратив розум, умираю, палаю від любові й бажання, — пише він коханій. — Ти приходиш до мене вночі, але, на жаль, лише у сні". Мілева перебирається до Ейнштейна.
У січні 1902-го в них народжується донька Лізерл. Після закінчення інституту Ейнштейн отримує диплом учителя фізики й математики. Викладати в інституті, попри сподівання, його не залишають. Альберт заробляє приватними уроками. Коханці ледь зводять кінці з кінцями. Зрештою Ейнштейн пропонує Мілеві віддати доньку на виховання її багатим родичам. Та погоджується. Після цього її батьки велять їй негайно покинути такого коханця. Але Мілева закохана й мріє про весілля. Альберт ставить умови:
— По-перше, ти будеш піклуватися про мій одяг і постіль. По-друге, будеш приносити тричі на день їжу до мого кабінету. По-третє, відмовишся від усіх особистих контактів зі мною, за винятком тих, що необхідні для дотримання пристойності в суспільстві. По-четверте, завжди, коли я попрошу тебе про це, ти залишатимеш мою спальню й кабінет. По-п"яте, без усіляких протестів виконуватимеш для мене наукові розрахунки. По-шосте, не очікуватимеш від мене ніяких проявів почуттів.
Мілева каже "так". У червні того ж 1902-го Ейнштейн влаштовується на роботу до патентного бюро в Берні, а через півроку вони одружуються. Мілева народжує йому двох синів — Ганса Альберта й Едуарда. Робота державного службовця дає Ейнштейнові багато вільного часу для проведення фізичних дослідів. Він публікує кілька статей. Зокрема про "фотоелектричний ефект", відкриття якого в майбутньому дало поштовх до створення телебачення, та "спеціальну теорію відносності". Захищає дисертацію, стає доктором наук, викладає в університетах.
Увесь цей час Мілева намагається виконувати всі його забаганки. Однак дивацтва чоловіка, для якого на першому місці завжди була лише фізика, її таки доконують. Він місяцями не вилазить зі свого кабінету, проводить розрахунки. Коли щось не виходить, грає на скрипці — це надихає його на нові ідеї. По ночах ці концерти не дають спати дружині й дітям.
1914-го Ейнштейна запрошують читати лекції до Берлінського університету. Мілева не їде разом із ним. Альберт не наполягає. 1916-го, у розпал Першої світової, Ейнштейн формулює "загальну теорію відносності". Вона доводила, що простір і час не абсолютні, як вважалося раніше, а перебувають під упливом відношень руху й маси тіла. Тобто на Землі й у космосі час іде неоднаково.
Інтенсивна праця та погане харчування через воєнний час відображаються на здоров"ї Альберта. У нього відкривається виразка шлунка, потім додається жовтуха. Доглядає його двоюрідна сестра Ельза, з якою Ейнштейн дружив із дитинства. Вона була на три роки старшою, розлученою, мала двох доньок. Вони сходяться з Ейнштейном і починають жити разом. Мілеві він пропонує розлучитися. Дружина відмовляється. Тоді пише їй листа: "Обіцяю, що коли одержу Нобелівську премію, то всі гроші віддам тобі. Ти повинна погодитися на розлучення, в іншому разі взагалі нічого не отримаєш". Як тільки Мілева дала згоду, Альберт і Ельза одружуються.
Отримавши Нобелівську премію 1922-го, Ейнштейн усі $32 тис. — понад $410 тис. на нині — віддає колишній дружині.
По війні він стає завзятим борцем за мир. Через його антивоєнні виступи, симпатії до комунізму й сіонізму члени нацистської партії, що набирала сили в Німеччині, погрожують Ейнштейнові фізичною розправою. 1933-го, перебуваючи з родиною в Америці, він дізнається про прихід до влади Гітлера й вирішує не повертатися на батьківщину. Оселяється з родиною у простому двоповерховому будинку в місті Прінстон на північному сході США. Влаштовується на роботу до місцевого університету. 1935-го дирекція вмовляє вченого зустрітися з російським скульптором Сергієм Коньонковим, який жив тоді в США, аби той зліпив його бюст. У будинку майстра фізик знайомиться з його 35-річною дружиною Маргаритою. Наступного року, коли від хвороби серця померла Ельза, вони стають коханцями.
Маргарита — "агент Лукас" — працює на НКВС, роздобуває для СРСР відомості про американський ядерний проект. Через Ейнштейна вона знайомиться з Робертом Оппенґеймом — "батьком" американської атомної бомби та іншими вченими-ядерниками. Альберт знає про її "роботу", жаліє коханку, називає СРСР "її огрубілою батьківщиною". Сам у створенні бомби участі не бере, тому нічого розповісти не може.
Три роки коханці зустрічаються потайки. Речі, які дарували одне одному, називали "альмарами", від перших букв імен. Маргарита Коньонкова мила та розчісувала Ейнштейнові його чуприну — була єдиною жінкою, якій він довіряв цю справу. дізнавшись про їхні стосунки, Коньонков улаштував Маргариті скандал. Та коханці все одно зустрічаються.
Вона була на три роки старшою, розлученою, мала двох доньок
1945-го американці бомблять Хіросіму та Нагасакі. Невдовзі Коньонкови отримують наказ із Москви терміново повертатися на батьківщину. Маргарита востаннє їде до Ейнштейна й живе в нього два тижні. На прощання той присвячує їй сонет і дарує свій золотий годинник. Вони листувалися до самої його смерті.
Маргарита пережила Ейнштейна на 25 років. По смерті чоловіка вона залишилася сама. Уникала людей. Її служниця знущалася над немічною господинею, часто годувала лише оселедцем із чорним хлібом, псувала речі та крала коштовності. 1980-го Маргарита померла від виснаження, відмовившись від їжі.
Вигляд Альберта Ейнштейна з розпатланим волоссям та в простому светрі, який у літньому віці зазвичай носив учений, став загальновідомим символом "божевільних учених" і "забудькуватих професорів". Журнал "Тайм" назвав Ейнштейна "справдженою мрією мультиплікатора". Найвідоміше фото фізика зроблене 1951-го на святкуванні його 72-річчя. Фотограф попросив Ейнштейна всміхнутися для камери, на що той показав язика.
Ейнштейн заповів частку свого майна та право використання своїх зображень Єврейському університетові в Єрусалимі. Бренд "Альберт Ейнштейн" зареєстровано як торговельну марку. Тому при використанні імені фізика в комерційних цілях, зокрема у рекламі, необхідно додавати до нього символ ?.
1879, 14 березня — Альберт Ейнштейн народився в німецькому місті Ульмі в Баварії в родині єврея-підприємця Германа Ейнштейна
1902, 1904, 1910 — у зв"язку, а потім у шлюбі з Мілевою Марич, народжуються діти: донька Лізерл, сини Ганс Альберт та Едуард
1919 — одружується з двоюрідною сестрою Ельзою
1922 — отримує Нобелівську премію за відкриття "закону фотоефекту"
1947 — на засіданні ООН у Нью-Йорку заявляє про відповідальність учених за долю планети, закликає заборонити використання ядерної зброї
1955, 18 квітня — помирає в американському місті Прінстон, штат Нью-Джерсі. За заповітом, ховали його потайки 12 найближчих друзів. Прах спалили в крематорії, а попіл розвіяли за вітром
2 
1
Коментарі
2