Що заважає розвитку трансплантології в Україні

Історично ситуація з трансплантологією в Україні складається парадоксально. Перша в світі пересадка нирки людини була виконана в 1933 році в Харкові нашим співвітчизником хірургом Юрієм Вороним. А першу успішну трансплантацію серця зробили лише у 1967 році, виконав її Крістіан Барнард. Ми маємо дуже хороші результати по кардіохірургії і по загальній корекції вад. Єдиним проблемним напрямком є трансплантація. На програму лікування за кордоном в Україні щорічно витрачається близько 2 мільярдів гривень. Це шалені кошти, які при правильному використанні повинні працювати в нашій країні, щоб ліквідувати черги на трансплантацію органів. В нас вже пересаджено 9 сердець за рік. Але поки що маємо певні проблеми в законодавстві, певний консерватизм деяких наших лікарів і не готовність до цього нашого суспільства.

Цього року зроблено досить багато в цьому напрямку. І завдяки міністерству охорони здоров'я, Академії медичних наук і громадських організацій, органна трансплантація повинна запрацювати. По-перше, повинна бути побудована система, незалежний орган трансплант-координації, який би контролював ситуацію з трансплантацією. Він повинен найближчим часом запрацювати. По-друге, повинна бути побудована система санавіації. Зараз в цьому напрямку дуже конструктивно працюємо з міністерством внутрішніх справ. Вони дають свої гвинтокрили для перевезення органів. І по-третє, повинен запрацювати орган трансплант-координаторів, які будуть розмовляти з родичами і роз'ясняти наскільки важлива система транплантації. І що дуже важливо для системи – це новий наказ і правила констатації смерті головного мозку. Бо без цього ні про яку органну трансплантацію мови йти не може. Поки що є деякий консерватизм наших анестезіологів-реаніматологів і не вистачає обладнання для констатації смерті головного мозку в перифиричних центрах. Це важливо. Тому за умови виправлення цієї ситуації, ми зможемо радикально збільшити кількість пролікованих хворих. Всі ці складові є принциповими.

Держава в достатній кількості заклала кошти на цей рік і вже на наступний. На жаль, залишається проблема з донорами.

Є зацікавленість ряду лікарень, які хочуть робити трансплантацію нирок і серця. Це Суми, Черкаси, Львів, Рівне, Хмельницький і Вінниця. Трансплант-координатори масово проходять навчання. Практично всі центри, що пересаджують серце або хочуть цим займатися, пройшли навчання в Америції, Німеччині, Італії та Білорусі. Ми готові технічно і організаційно. Але залишається виправити ситуацію з анестезіологами-реаніматологами, щоб вони вчасно констатували смерть головного мозку пацієнтів. Так, прийнятий закон про презумпцію незгоди. Але при нормальному та адекватному спілкуванні трансплант-координатора з родичами це не є великою проблемою. Ситуація може бути вирішена і донори можуть бути. Коли запустять єдиний реєстр, вона покращиться. Думаю, в наступному році кількість трансплантації набагато збільшиться.

Останні чотири роки в засобах масової інформації намагаються цю ситуацію зрушити з місця. Тут важлива роль підтримки програми трансплантації нашим президентом, прем'єр-міністром, політиків, духовенства, моральних лідерів нації. Вони повинні чітко сказати, що це дуже важливо і в цьому немає криміналу. Без цього суспільству пояснити дуже складно, хоч ми це робимо. І воно вже почало дозрівати. Ті поодинокі успіхи трансплантації серця, печінки і нирок кажуть про зміну ставлення, психології людей. Адже раніше вважали, що пересадка органів щось погане, пов'язана з "чорними" трансплантологами. Закон фактично унеможливлює якісь кримінальні моменти. Із 1 січня має запрацювати єдина база донорів. Ми цього очікуємо, бо це забезпечить незалежний і неупереджений вибір реципієнта для донорства в автоматичному режимі.