Кулінарні звички - це те, що принципово відрізняє представників різних країн і народів, пише журналіст Ігор Лубянов для журналу "Країна".
"Пам'ятаєте "Московіаду" Юрія Андруховича - він видав там чудовий іронічний пасаж про антропологію:
"Тепер будь-який тутешній шовінюга має всі підстави казати: "Да ми єдіний народ! Ми вєдь даже внєшнє нічем не отлічаємся!" І слабкими будуть мої аргументи про Пилипа Орлика й козацьке бароко. Або про Веделя і заквітчаний барвінком меч. Бо він лише кивне головою на оцих сплячих товстих людей, нещасних і вбогих, але навіть несвідомих того, що вони нещасні та вбогі. Лише кивне головою", - цитує Ігор Луб'янов.
Так само з кухнею. Досить хитнути головою: "Та ви ж їсте те саме, що й ми". І марні будуть інші аргументи.
У листопаді торік Україна подала борщ для визнання його культурною спадщиною ЮНЕСКО. І ось уже замалим не пів року з російських сайтів не зникають статті, які українці націоналісти й не розуміють, що борщ - це "общєє", і його не можна реєструвати як українську страву.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що буде з організмом, якщо щодня снідати лише вівсянкою
Радянський Союз змінив кулінарні звички українців. Після Голодомору і перед Другою світовою війною в СРСР розгорнулося справжнє будівництво радянського способу харчування. Малопомітне, але вкрай ефективне і найтриваліше, можливо, з усього, чого досягли росіяни. Очолив це близький соратник Сталіна Анастас Мікоян. Видали кулінарну біблію СРСР "О вкусной и здоровой пище". І запровадили загальну систему громадського харчування - створили спрощені варіанти відомих страв, додали "національні" в радянській інтерпретації, і все це запустили в масовий ужиток. А підбір продуктів у радянських магазинах, постійні дефіцити та інші особливості сфери торгівлі СРСР остаточно витворили обличчя радянської кухні - святкової та буденної. Вона досі панує в Україні. Принаймні, у містах.
Процес загалом подібний до того, що сталося з мовою.
Повний текст матеріалу читайте в журналі "Країна".
2 
1
Коментарі