23-річного Володимира Вінярського із села Міженець на Львівщині лікуватимуть в Ізраїлі. 4 червня під Слов'янськом снайпер вистрелив йому в спину. Куля пробила легені та пошкодила спинний мозок. Родина солдата і волонтери за два тижні зібрали $50 тис.
— На Майдані був з того дня, як побили студентів, — розповідає мати 48-річна Уляна Вінярська. Зустрічаємося у парку шпиталю. — Як дзвонила сину, він казав: мама, в нас усе добре. Коли штурмували Майдан, його сотня була в Будинку профспілок. Дзвонила йому, говорив, що виносить речі. Потім зв'язок зник. Цілу ніч по телевізору дивилася, переживала. Аж за день довідалася, що з ним усе добре.
Розмовляє літературною українською, працює у школі вчителем молодших класів. До Києва приїхала з чоловіком, жили в лікарні. Там поселили волонтери.
Володимир — боєць Першого батальйону Національної гвардії. Працював інженером-геодезистом, вимірював поля. На Майдані познайомився з дівчиною. Хотів привезти її до батьків. Коли Росія захопила Крим, вступив у Нацгвардію. Місяць навчався на базі неподалік столиці у Нових Петрівцях. Потім частину перекинули під Дніпропетровськ, а за місяць — під Слов'янськ.
— У середу 4 червня цілий день не могла знайти собі місця. На серці неспокійно було. Телефонувала сину, зв'язок уривався. Іноді вдавалося додзвонитися його друзям. Казали, що вони на блокпостах нічого не знають. Тільки за два дні мені подзвонили: ваш син поранений.
Його відвезли у харківський шпиталь. Подробиці мати дізналася, коли син зміг говорити.
— Подзвонив і повільно так, тягнучи слова, каже: ма-а-ама, я о-бі-ця-яв по-о-о-вернутися. Досі мені це "ма-а-ама" у вухах стоїть. Поранили його під Слов'янськом. Відпочивав у наметі. Намагався встати, але відчув, що не рухаються ноги.
У Харкові Володимиру Вінярському зробили дві операції. Зашили легеню і видалили кулю, що розтрощила корінці спинного мозку.
— Лікар мені розповів, як виймав грязь та пісок із клубка нервів, що відповідають за рухи ніг. Одна дівчина з нашого села вийшла заміж у Харків і працює там медсестрою. Їй вдалося пробратися до нього в реанімацію. Схопив її руку і не відпускав. Потрібно було бачити чиєсь знайоме обличчя. Це тривало 3 хвилини, бо більше їй бути в палаті не дозволили.
До столиці Володимира привезли у дуже тяжкому стані.
— Лікарі кажуть, що шанси вижити у нього — 50 відсотків. Прострелена легеня дуже важко заживає. Інша не працює як слід. Нижче пояса нічого не відчуває. Як у туалет ходити, не контролює. Відновити в Україні не можна. Треба їхати або в Німеччину, або в Ізраїль. Три місяці після поранення є надія, що хоча б частково відчуватиме ноги.
— Коли летить куля, вибухова хвиля руйнує нервові сполучення, — каже столичний нейрохірург Ігор Курілець. — Вібрує і наносить дуже тяжкі ушкодження. Це параліч, порушення функцій ніг, органів таза. Пошкоджені нерви відновлюють дуже довго та важко.
Дівчина Володимира Людмила каже телефоном схлипуючи, що зверталася в лікарню Варшави. Там допомагали пораненим майданівцям. Лікувати погодилася ізраїльська клініка, що має відповідне обладнання.
— Дуже терміново нам потрібно щось робити. Високу температуру не можемо збити.
Володимир полетів до Тель-Авіва у четвер, 3 липня.
3 
1
Коментарі
1