Вінничанка 9-річна Світлана Корецька прийшла до сенсорної кімнати в дитячому неврологічному відділенні обласної лікарні ім. Ющенка. Після травми голови тягне ліву руку та ногу.
— Цікаво, — розглядає кімнату, пофарбовану під зоряне небо. На стіні позаду крісла висить світлова гармата та шар зі світловим фільтром. Сідає на крісло-трансформер. — О, м'яке, як ліжко.
Психолог відділення Дар'я Жупанова, 23 роки, вимикає світло. Під музику по стінах рухаються різнокольорові кола. Сеанс триває 20 хв.
— Іноді вистачає й 10. Це залежить від діагнозу. Також дивимося, що потрібно дитині — розслаблення чи стимуляція.
Маленькі діти відвідують кімнату з матерями.
— Сенсорна кімната — фрагмент лікування, а не окрема терапія, — пояснює завідувач відділення Володимир Кириченко, 51 рік. — Перебування в ній поліпшує емоційний стан дитини, знижує агресивність, знімає нервове порушення, нормалізує сон. У цій кімнаті можна знімати страхи та корегувати поведінку.
7-річний Ілля Ткачук має дитячий церебральний параліч.
— Після сенсорної кімнати в Іллюші здорово запрацювали руки, — каже вихователь відділення Раїса Обертинська, 49 років. — Став багато малювати. Потім вивчив букви. Цього року пішов у перший клас звичайної школи.
2 
1
Коментарі