"Прошу називати мене тьотя Марина"

— Перший візит до лікаря має бути профілактичним, а не пов'язаним із болем і лікуванням, — каже київський педіатр Марина Борисенко. Працює 22 роки.

— Сходіть до педіатра, аби він поміряв зріст і вагу. Відвідайте стоматолога, щоб він подивився, чи правильно ростуть зубки, чи немає проблем із прикусом. Деякі батьки, аби вберегти дитину від болю й переляку, не водять її до стоматолога. Вважають непотрібним лікування молочних зубів, які і так рано чи пізно вилетять. Але карієс із молочних зубів перекинеться на зачатки постійних.

Щоб діти менше боялися, Борисенко вішає на стінах кабінету й поліклініки плакати з мультфільмів, де люди в білих халатах лікують героїв — Тома і Джеррі, Губку Боба, Машу з мультфільму "Маша і ведмідь".

— Прошу своїх пацієнтів називати мене не Марина Сергіївна, а тьотя Марина. Це зближує дитину з педіатром, продовжує лікар. — Хороший педіатр повинен говорити навіть із груднічком. Така дитина за три-чотири візити звикне до голосу лікаря й перестане плакати. Йдете здавати кров із пальця, поясніть дитині, що це нагадує укус комарика. Не варто використовувати слів "біль", "кров", "укол".

До кожної дитини треба особливий підхід. Перед Новим роком знайома захворіла на Боткіна. Її чоловік привів двох дітей на прививки. 4-річному Сашкові зробила укол, він і не відчув. А його сестру, 10-річну Машу, довелося півгодини вмовляти. Коли вколола, не встигла навіть ватку зі спиртом до попи прикласти. Дитина пульою вилетіла з кабінету і несамовито кричала на всі три поверхи, доки спустилася вниз.

×