— Люди частіше говорять про перебіг коронавірусу, а не про його наслідки. Пацієнти залишаються наодинці з проблемами, — каже Євген Симонець, 44 роки, столичний торакальний хірург. — Зараз ще виникає й соціальна напруга між вакцинованими й невакцинованими. Яскравий приклад — маркування лижників у Буковелі. Це погана ідея.

Поки що нема критеріїв діагностики постковідного синдрому. У кожного п'ятого він триває п'ять тижнів, у кожного 10-го — 12. Може вражати будь-яку систему. Часто потерпають легені. Їхня поверхня наче вкривається мильними бульбашками. Насправді ділянки органа надмірно роздуваються, можуть розірватися. Це ускладнення — пневмоторакс — небезпечне. Людина може померти дорогою в лікарню. Допоможе лише операція.

— Ускладнення можна було б уникнути, якби хворі відмовилися від тютюнопаління. Але не раптово, бо тоді існує ризик загострення бронхіту курця. Накопичиться багато харкотиння. Потрібно з фахівцем вибрати альтернативний спосіб. Наприклад, системи нагріву тютюну. Вони так само доставляють нікотин в організм, але без продуктів горіння, як звичайна сигарета. Це зменшує шкоду для таких пацієнтів. Системи нагріву тютюну не треба плутати з електронними сигаретами.

Людям, у яких є задишка через ущільнення тканин легень, для відновлення корисно робити дитячі дихальні вправи за методикою Бориса Толкачова.

— Весь світ працює над створенням центру постковідної реабілітації, а в нас проблему тільки обговорюють. Це буде величезна брила, що впаде нам на голову, — говорить Симонець.

— Спочатку коронавірус вважали швидкоплинним. Статистика переконувала, що в легкій формі люди хворіють два тижні, а в складній — три-шість, — каже Ольга Осокіна, 39 років, викладач психіатрії Київського медичного університету. — На практиці симптоми залишаються на кілька місяців.

Розлад сну після Covid-19 навіть отримав назву — коронасомнія. Погіршується пам'ять і концентрація уваги. Розвивається тривожність. Пацієнти починають надмірно відстежувати новини про поширення коронавірусу. Слід відсторонюватися від такої інформації. Бо можливі панічні атаки та депресія, страх повторного зараження. Доходить до того, що людина постійно миє руки. На день не вистачає шматка мила. Часто виникає пригніченість, бракує сил щось робити та сенсу жити. Це навіює суїцидальні думки. Іноді пацієнти дратівливі, плачуть без причини.

— Це тому, що коронавірус порушує біохімічні процеси в мозку. Коли людина ще переглядатиме новини та статистику померлих, то сприйматиме ситуацію, як катастрофу.

Постковідний синдром ускладнює також порушення звичного способу життя. Наприклад, карантин. На самоті люди схильні до самоаналізу, який спричиняє тривожність і переїдання.

— Практика показує, що перебіг ковіду та синдрому після нього — не пов'язані, — говорить Осокіна. — Люди з легкою формою можуть бути в гіршому стані, ніж ті, хто лежав у реанімації. Важливі характер пацієнта та його оточення. За допомогою треба звернутися до психіатра. Або хоча б піти до психолога чи сімейного лікаря.

×