— Дитину до пустушки привчила одразу, як вийшла з пологового. Мала плаче, а я їй сосю засуну і тримаю, щоб не виплюнула. Привчила, й полегшало. Тепер це моя мігрень, — каже львів'янка 29-річна Віра Цибулько. У понеділок по обіді катає у візку 3-річну Марію в Стрийському парку. Забирає пустушку з рота, дитина заходиться плачем.
У дівчинки помітно криві зуби. Верхні передні ростуть уперед і видаються коротшими за кутні. Цибулько заспокоює малу печивом. Та плаче ще голосніше.
— То ще істерики нема. Дома падає на підлогу, б'є руками і ногами. Сусіди на першому поверсі чують, а ми на п'ятому живемо, — соває пустушку назад до рота. — Умовляла, цукерки купляла, задурювала іграшками. Поїсть, побавиться і давай істерити: "Дати сосю!" Боюся, що з дитини психа зроблю. Худа, ребра полічити можна. Вага 9 з половиною кіло, як у однорічних дітей. А від чого рости, коли, крім соски, їй ніц у рота не засунеш, — розказує Віра.
Сімейний педіатр 40-річна Галина Лірич радить від пустушки відучувати в перший рік життя.
— Соска в перші місяці відбиває бажання смоктати мамину грудь. Після півроку псує прикус. Верхній ряд зубів іде вперед, а нижній назад. Важко жувати, ковтати. При жуванні їжі зуби самоочищуються, а від пустушки — ні. На них осідає наліт. Дитина не вчиться говорити. Не запам'ятовує вірші, назви предметів. Бо коли людина жує, мозок зайнятий тільки цим.
Ліниве смоктання подає мозку сигнал ситості, тому немає апетиту. Дитина не грається, бліда.
— Соска падає на підлогу, малюк її облизує. Це болючі виразки в роті й температура, — додає педіатр. — Колись немовлятам давали мішечок із тканини, куди насипали цукру. Дитя смоктало, а як солодкість закінчувалася, тканина гірчила, воно спльовувало. Соска ж завжди однакова, і до неї звикають.
Каже, винні батьки, бо їм так легше. Дитина поводиться тихо, не треба нею займатися.
— Одна жінка на півобличчя малій синців наклала. Сунула до рота соску і тиснула з усіх сил, щоб та не виплюнула. Каже, "аби дитина привикла і в зимі не надихалася холодного повітря". Наче з соскою гарячіше.
У львів'янки 34-річної Марії Линдик дочка смоктала пустушку до 10 років. Батьки про це не знали.
— До 5 років ходила з соскою в садочок. Ми встидали її: "Подивись на інших, так негарно, ти смішна, ти фу". Ніби кинула, але попсувалися зуби. Молочні випадали. Нові різалися поволі та страшенно криві. Пластинки на них не трималися, бо закороткі й стирчать у різні боки. Кусати не могла, різала все на дрібні шматки і так їла.
Торік перед Великоднем жінка раніше прийшла додому.
— Оксанка заснула за столом, де писала уроки. Підійшла її розбудити — бачу в роті соску. Ту саму, яку жувала п'ять років тому. Я мало не зомліла. Вона смоктала, коли ніхто не бачив, а перед нами стидалася. Задзвонила кумі, в неї чоловік психіатр. Порадив малу не цькувати, а записати до дитячого психотерапевта. За два тижні сама викинула дурак у смітник. Повеселіла, нас більше слухає. За рік зуби повилазили. Поставили брекети.
Якщо дитина смокче пустушку у 4 роки й більше, Галина Лірич радить звернутися до психолога.
— Батьків лякає все, що починається на "псих". Але самі не можуть дати ради. Залежність у 4 роки — це робота психологів і психіатрів. Проведуть кілька тестів. У формі гри соску заберуть, — пояснює лікар. — Батьки часто висміюють малечу, ставлять за приклад інших. Це не відіб'є звички смоктати, але дитина стане невпевнена в собі. Заспокоюватиметься соскою.
Соску вмочають у перець
Із дітьми до 3 років педіатр Галина Лірич радить вичекати момент. Коли дивиться мультик, грається, спить — підійти і забрати соску.
— Скажіть, що загубилася, помагайте шукати. Удайте, ніби самі не знаєте, що трапилося. Мовляв, ще знайдеться, пошукаємо в іншому місці. Дитина матиме надію і потроху забуде звичку. Деякі батьки вмочають пустушки у перець, сіль, гірчицю, оцет. Таке малечу не зупинить, а шлунку зашкодить. Ще ріжуть соску, щоб дитині кололо і вона її викинула. Це травмує язик. Пам'ятаю, 2-річна дитина так порізала силіконом губу, що шви накладали. Мама купила нову соску, аби заспокоїти.
1 
1
Коментарі