"Одного інваліда народила, а тепер другого, ще й гроші просиш"

 

4-річна Станіслава Паршакова з кримського села Зелене не вміє ходити. Має хворобу мозку, яку українські лікарі не можуть визначити.

— Народилася здорова, — каже мати Тетяна Паршакова, 38 років. — У місяць почала давитися — зригувала, захлиналася і синіла. До двох місяців це минуло. Росла, набирала по кілограму щомісяця.

У вісім місяців в дитини температура піднялася вище 40 градусів.

— Коли везли у "швидкій", не знали, чи жива. Лікар каже: "Молися Богу, дитина помирає". Дорогою зробили укол — температура спала. У дитячій лікарні в Бахчисараї лікар сказав, що це лізуть зубки. Я відмовилася їхати додому. Тоді діагностували кишкову інфекцію. Ставили крапельниці. Стася аж посиніла.

У дівчинки з'явилися синці під очима, почала боліти голова.

— Бува, везу на колясочці, на кожному горбку починає плакати. Показує на голову, що там "вава". Що два місяці температура 40. Лікарі думали на різні інфекції. Раз від краснухи вкололи — її обсипало. Перестали їздити в лікарню, збивали жар самі.

Дитина могла ходити, лише тримаючись за меблі, материні руки.

— У рік і чотири місяці повезла її до республіканського невропатолога. Та каже: "Ти сильно її опікаєш. Дай свободу, і почне ходити". Через місяць у неї засмикалася зіниця лівого ока. Швидко, горизонтально. Окуліст була в шоці. Увечері піднялася температура.

Мати наполягла на комп'ютерному обстеженні в Сімферополі.

— Молодий лікар виніс знімки і каже: "Ваша дитина вмирає". Знайшов ознаки лейкодистрофії. Це смертельна хвороба, яка руйнує мозок. Професори підтвердили діагноз. Пояснили, що у малої плавиться біла речовина мозку і вона проживе максимум до 3 років. Дали інвалідність. Півтора року жили в страху. Возили Стасю святими місцями. В Охматдиті засумнівалися в діагнозі. Сказали, у дітей із тією хворобою інший погляд. Вони розумово нерозвинені. А Стася лічила до п'яти, розмовляла.

Після МРТ змінили діагноз на лейкоенцефалопатію. Це вірус.

— Не ходить, бо не відчуває стопи. Залазить на крісло, повзає, але опори не має. У хворих з ураженням центральної нервової системи нога застигає. А в неї бовтається. Почала сліпнути. Праве око не бачить, на лівому рожеві прожилки. Малює в зошиті й каже: "Ручка не пише". Її бачить, а написане — вже ні.

Арсеній народився здоровим. У 1,5 року мати помітила, що син погано сидить. Не перевертався із живота на спину.

— Знімки мозку були як під копірку в Стасі. Через місяць у нього теж засмикалася зіниця.

Аби поставили дітям діагноз, Тетяна Паршакова звернулася до чотирьох німецьких клінік та ізраїльської.

— Переправили туди аналізи, МРТ, дослідження переклали англійською. Інтернет маю лише на мобілці. Аби послати, стаю на стілець і піднімаю телефон до стелі.

З Ізраїлю прислали запрошення. Для двох дітей зробили знижку.

— Виставили рахунок 23 тисячі доларів. Плюс 5 тисяч на реанімацію. Обстеження — два тижні.

Тетяна Паршакова має ще сина — 11-класника і доньку, 11 років.

— Боюся, щоб не підхопили ту інфекцію. Синові у травні 18, має дівчину. Я ж не скажу йому: "Не народжуй, щоб не мучився, як я". Так важко було піти на цей розголос, — плаче мати. — Такі гадості люди кажуть. "Одного інваліда народила, а тепер другого, ще й гроші просиш".

— Зараз кладуть по 20 гривень на день. Мати шістьох дітей із Миколаєва переслала нам усі свої кошти — 1000 доларів. Тітка з Пітера вислала 30 тисяч рублів. Разом 8 тисяч доларів виходить.

Батько дітей 38-річний Дмитро працює на Ялтинському водоканалі.

— Тут у горах охороняє воду. Має 1,5 тисячі гривень на місяць. Усе, що в нас є, — трикімнатний дім. Газу немає, криниця у дворі. Навіть якщо продамо, не наберемо цієї суми.

Реквізити для допомоги:

Номер карти "Приватбанку": 4149437816176406

Р/р: 29244825509100

МФО: 305299

ОКПО: 14360570

Паршакова Тетяна Анатоліївна.

×