У кабінеті Ігоря Левковича, 52 роки, директора єдиного в Україні київського центру лікування міастенії (слабкості м"язів) на видному місці стоїть фотографія. Зроблена вона сім років тому. На світлині дівчинка стоїть поруч з лікарем, обіймаючи іграшку — великого зелено-червоного бегемотика.
— Це унікальна історія. Дитинку привезли із Шахтарська Донецької області, — розповідає Ігор Іванович. — Оленку доставили санавіацією, а до нас занесли на ношах. Вона була у вкрай тяжкому стані: ні ходити, ні сидіти не могла.
Каже, це один з найскладніших випадків у його практиці. До операції готували дівчинку кілька тижнів і психологічно, і фізично (таблетками, уколами).
— Дивіться, яка вона тепер, — показує фото симпатичної білявки. — Якщо людина вчасно звернулася, то обов"язково повернеться до нормального життя. Одружуються, дітей народжують.
Найскладніше розпізнати хворобу. Її часто плутають з неврологічними розладами.
— У якийсь момент людина починає погано бачити (прикриваються повіки), двоїться в очах, голос стає гугнявим, — розповідає лікар. — Вони думають: певно, застуда. Коли ж виникають проблеми із ковтанням та наростає загальна слабкість, ідуть до невропатолога.
Чаю вип"є, а він через ніс виливається
На перший погляд, це симптоматика їхнього профілю. Але найбільша біда, що медикам складно відрізнити свої хвороби від міастенії. Плутають її з енцефалітами, менінгітом, розсіяним склерозом та пухлинами головного мозку.
— Міастенія — це захворювання, що проявляється слабкістю м"язів, — пояснює Ігор Іванович. — Воно виникає, коли порушується робота вилочкової залози (орган розростається або виникає пухлина). Це комплексне захворювання імунної та гормональної систем.
М"язи перестають слухатися. Хоча і м"яз, і нерв, який подає сигнал, — здорові. Але зв"язок між ними порушено. Тому людина і не має сили відкривати повіки, ковтати.
— У хворих не тримається голова: щоб розмовляти, вони її підпирають. Ковточок чаю вип"є, а він через ніс виливається. Шматочок хліба не може ковтнути — сили немає.
Пусковим механізмом до недуги є стрес: важкий грип, гормональні зміни, порушення вагітності, переживання.
— Приміром, школярка-відмінниця, йде на золоту медаль, не так відповіла на іспиті. Їй ставлять четвірку. От і стрес. Зайшла здорова, а виходить — і не може говорити. І пішло-поїхало.
Левкович каже, схильність до міастенії закладається при формуванні організму. Завжди одна ланка слабша, інша сильніша. От захворювання і шукає цю слабинку.
— Щоб правильно поставити діагноз, пацієнт проходить кілька обстежень: біохімічне (аналізи), імунологічне, рентгенологічне та МРТ (томографія). Останнє — найголовніше. Воно показує, є пухлина чи ні, і як розташована залоза.
Коли недугу визначено, хворого приблизно тиждень готують до операції. Усе залежить від стану пацієнта, часу захворювання і форми (пухлинна чи непухлинна).
— Головне — видалити залозу повністю, бо навіть маленька часточка провокуватиме недугу. Захворювання прогресуватиме, і людина може померти при повній свідомості від того, що не зможе вдихнути.
Якщо операція пройшла успішно, на шостий-сьомий день пацієнта виписують і він повертається до нормального життя.
— Кілька років тому оперували чоловіка з Тернопільщини у дуже тяжкому стані. Думали — аби вижив. Зараз він здоровий — працює трактористом ще й самогон п"є.
Вилочкову залозу — центральний орган імунної системи — ще називають зобною, або внутрішньою грудною залозою. Вона розміщена праворуч і ліворуч від трахеї. Бере участь у кровотворенні, продукує лімфоцити, регулює ріст організму і його загальний розвиток, формує імунітет. Яку головну функцію виконує вилочкова залоза — досі не з"ясовано.
Чоловіки хворіють рідше
80% хворих на міастенію — молоді жінки. Лікарі пояснюють таку схильність нестабільною гормональною системою та більшою імпульсивністю. Чоловіки хворіють рідше. Однак проявляється у них недуга у тяжчій, пухлинній, формі. У жінок же залоза просто розростається.
2 
1
Коментарі