Олена Усач до свого 15-річчя старалася після шкільних уроків сидіти вдома. А на вулиці, якщо і показувалися, то завжди — у довгій сукні. Через вроджену патологію нирок дівчина хворіла на вірусну деформацію кісток — її ноги були подібні до букви "О".
Говорити про здоров"я нелегко — люди намагаються приховати свої проблеми. Говорити з дівчатами — вдвічі складніше. Тому ми спочатку домовилися з Оленою, що не будемо її фотографувати. Це рішення було делікатним і щодо читачів, і, насамперед, до героїні.
— Мене змалечку дражнили кривоногою, казали "ноги колесом", або "он покотилася", — пригадує дитячі образи Олена. — А мені було не до краси. Танців, гулянок я боялася. Та й ходити було важко — кроки давалися з болем.
Першу операцію дівчинці зробили перед школою. Щоб зняти навантаження з кісток, розсікли біля них м"язи. Лікарі сподівалися, що почнуться зворотні процеси — кістки самі випрямляться. Але нічого такого не сталося. Однолітки Лєни росли, а вона з кожним роком ніби меншала, бо ноги викривлялися усе більше й більше. Якось, пригадує, приїхав хрещений батько з Миколаєва. Побачивши її, сказав: треба витягуватися на турніку. Батьки Олени готові були слухати що завгодно, тільки б урятувати дочку. Тато навіть змайстрував перекладину в квартирі. Та через тиждень "занять" Олену поклали в лікарню — фізичні навантаження погіршили її стан.
Однолітки Лєни росли, а вона ніби меншала, бо ноги викривлялися усе більше й більше
— Коли запропонували другу операцію, я спочатку не погоджувалася, — каже дівчина. — Від першої у мене залишилися не дуже приємні спогади. Після наркозу боліла голова, надрізи на ногах довго не гоїлися, зуділи шви. Але мама наполягала: операція майже безкровна, і є надія, що за рік ноги стануть стрункими.
У спеціалізованому відділенні ортопедії та травматології приватного підприємства "Ладістен" дівчину оглянув лікар, зробив рентгенівські знімки і призначив курс лікування. Упродовж року їй мали зробити дві операції — спочатку на одній, а потім на другій нозі. Це була, як кажуть лікарі, безкровна технологія. На кінцівці робиться повздовжній надріз глибиною близько 1 см, у нього вводиться міні-долото, яке у визначеному місці ламає кістку. Перелом фіксують на три-чотири місяці апаратом Ілізарова. Затиснута "лещатами" кістка зростається рівно.
— Коли зняли апарат з правої ноги, я не повірила очам, — розповідає Олена. — Моя нога була стрункою. Спочатку боялася, що з часом вона знову почне гнутися. Та коли прооперували ліву — страхи минулися. Я навіть "підросла" на 7 см, які раніше "крав" у мене вигин.
Нині Олена вчиться у Київському національному університеті ім. Шевченка. І залюбки носить короткі спідниці та модні штани-капрі.
Безкровна операція
"Деформації кісток трапляються нерідко. Як правило, при вродженій патології нирок, — пояснює Віталій Векліч, 52 роки, завідувач спеціалізованого відділу ортопедії та травматології ПП "Ладістен". — У випадку з Оленою ми мали деформацію стегна і гомілки. Щоб її виправити, зробили два переломи, а потім зростили кістки".
Перевага таких операцій у тому, що вони проводяться з мінімальною шкодою для кінцівки. Надріз шкіри не більш ніж 1 см, тому немає ні кровотечі, ні ускладнень.
Апарат Ілізарова
Ортопедичний апарат російський лікар-травматолог Гаврило Ілізаров розробив у 60-ті роки минулого століття. За його методом деформації лікують, вставляючи в кістку титанові стержні, які фіксуються півкільцями. Пацієнт переважно обходиться без милиць, людина розумової праці може навіть ходити на роботу.
2 
1
Коментарі
6