Шість років тому 29-річна киянка Наталя Єрмоленко перехворіла небезпечною хворобою — токсоплазмозом. Нею заразилася від приблудного кошеняти, підібраного на вулиці. За півроку ходіння по лікарях жоден не порадив обстежитися на цю інфекцію.
Узяти вуличне кошеня додому восени Наталку вмовила подруга. Через місяць дівчина захворіла: висока температура, нежить. Симптоми були дуже схожі на зимову вірусну інфекцію, тому Наталка й не подумала зв"язати їх з появою в квартирі кицьки. Доки сиділа вдома, почувалася наче краще, а на вулиці було зовсім погано: слабкість, крутиться голова, соплі. Дівчина схудла й змарніла.
— Не знаю, скільки втратила кілограмів, але це було дуже помітно, — пригадує Наталя Єрмоленко. — Тільки через чотири роки мама зізналася, що, дивлячись на мене, дуже переживала. Коли я лягала спати, вона боялася, що зранку можу не прокинутися.
Дивувало те, що недуга, схожа на простуду, причепилася раптово. Хоч перед тим, улітку, дівчина відпочивала три місяці на морі в Іспанії.
— У якийсь момент хвороба відпустила, — розповідає Наталя, — якраз після місячного сидіння на протизастудних таблетках. Але мій радісний вихід на роботу закінчився плачевно — до вечора мала гнійну ангіну.
За чотири місяці виклики лікарів та візити до різних поліклінік стали для дівчини звичною справою. Однак проти підвищеної температури нічого не допомагало. Єдине, що змогли визначити лікарі, — запальний процес. Аналіз крові показав збільшену кількість лейкоцитів.
— Відчувала, що мій імунітет дуже слабкий, бо постійно чіпляються хвороби і не проходить слабкість, — каже пані Єрмоленко. — Я навіть здала аналіз крові на СНІД у вендиспансері на Лівобережній. А що мені залишалося думати? До речі, лікарям я постійно казала, що усе почалося через місяць після кота. Але не була впевнена, що це через нього, а медики на мої слова не звертали увагу.
Мама боялася, що зранку я можу не прокинутися
За півроку Наталка перепробувала стільки ліків, що не могла вже ні на що дивитися. Хтось із знайомих порадив піти до завідувачки терапевтичним відділенням однієї зі столичних поліклінік. Вона сказала — "якийсь збій в імунній системі".
— Це було очевидно і без лікаря, — знизує плечима Наталка, — але комплекс ліків із ехінацеї та вітамінів, які підібрала лікарка, мені допоміг. Я вже не температурила і наче почувалася краще.
Каже, поліпшення збіглося з пропажею кота: він чи то втік на вулицю, чи впав з балкона четвертого поверху.
— Та дещо від нього залишилося, — дівчина гидливо кривиться. — Прибираючи, ми з мамою відсунули диван і виявили там "мінне поле" — з десяток засохлих котячих купок. Дивувалися, що ніякого запаху досі не було.
Із цього часу хвороба повернулася з посиленими алергічними проявами. До 12 години дня дівчина ще трималася, а далі валилася з ніг.
— Напади на найневинніший подразник накривали мене з головою: підмела підлогу — обличчя опухло, очі стали, як дві вузенькі щілиночки, і я два дні не встаю з ліжка.
Навчена гірким досвідом Наталя дійшла висновку, що так реагує на запах котячих екскрементів, який в"ївся в підлогу. Коли ж розповіла свої підозри подрузі-медсестрі, та порадила здати кров на токсоплазмоз.
— Він показав: рівень антитіл до інфекції у сім разів більший за норму (+165 замість +25), — хитає головою дівчина. — Лікар-гомеопат, у якого я зараз лікуюся, порадила і далі зміцнювати імунітет, саме його вражає токсоплазмоз. Щоб мати чистий організм, уже майже рік лікуюся за індивідуальною схемою.
Токсоплазмоз — це інфекційна хвороба, яку викликають найпростіші мікроорганізми. За рік лікарі фіксують від 4% до 68% інфікованих пацієнтів у різних країнах.
— Найнебезпечніша ця недуга для вагітних, бо передається від матері плоду. Вона може спровокувати викидень або розумові розлади в дитини, — пояснює Юрій Жигарев, 32 роки, асистент кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика. — Однак і невилікуваний токсоплазмоз у дорослої людини теж небезпечний.
Хвороба може десять років "сидіти" в організмі без симптомів. Потім наступає різке загострення, яке завершується невралгічними хворобами. Такі пацієнти мають групу по інвалідності.
Зробити аналіз на цю недугу в столиці можна лише у приватних клініках.
Алергени "живуть" 80 років
Американські вчені довели: якщо в хаті жив кіт, то навіть капітальний ремонт (шпалери, побілка, перекриття підлоги) не знищить алергенів. Дослідження доводять: ще 80 років вони будуть зберігатися в квартирі.
Українські алергологи кажуть, що найстійкішою є алергія на тваринну шерсть (кіт, собака, кролик, вівця).
— Чхання, свербіння, першіння в горлі, нежить, поганий сон — звичні алергічні реакції, — розповідає ОлександраКозар, 50 років, лікар-алерголог Мукачівської центральної районної лікарні (Закарпатська обл.) — Менш алергенними є їхні екскременти.
Тому перш ніж взяти тварину до квартири, варто пройти тест на алергени.
1 
1
Коментарі