60-річна Віра Смолярчук із села Столинські Смоляри на Волині лікує односельців жиром їжаків. Працює у сільському фельдшерсько-акушерському пункті 41 рік. Помітила, що люди на її дільниці здоровіші, ніж в інших селах району.
— "Швидку" викликаю раз-два на рік. Буває, що й жодного разу не їде, бо нема потреби, — говорить.
Жир стоплюють у печі. За кольором та густиною схожий на олію. Коли постоїть на холоді, загусає. Смаку не має, але запах відчувається. П'ють перед їдою тричі на день.
— У мене вже всі в селі знають, якщо бронхіти, кашлі, то жир їжака — найперші ліки. Самі п'ють і не чекають, доки скажу. Він є майже у кожній хаті. По столовій ложці тричі на день — не так багато. За два-три дні все минає, — розказує фельдшер.
Їжачим смальцем виліковували опіки й туберкульоз.
— Останній яскравий випадок — дитина недавно обпекла ноги. Так, що пересаджували шкіру. Привезли додому, а рани не гояться, нарощена шкіра тріскає. Мастили жиром їжака. За два тижні й знаку не залишилося, що то було обпечене місце. Навіть рубці зійшли.
Запевняє, що засіб помічний від стоматиту.
— Оце діти як починають усе тягнути до рота, там ранки получаються. Як бачу, що дитина вже зі стоматитом, кажу два-три рази помастити їжачим жиром, і все заживає.
Припускає, що так можна зцілитися від будь-яких ран та виразок, якщо змочені у жирі тампони накладати до хворого місця.
— Сусідові діагностували туберкульоз. Мав його в неактивній фазі. Знаю, що тушив собачатину, пив жир їжаків і вилікувався.
За місцевим рецептом, для одужання від туберкульозу вистачить з'їсти п'ятьох їжаків та випити 250 г жиру.
— Язви та інші шлункові проблєми жиром лікують, це точно,— розказує голова сільради 40-річний Микола Козачук.
250-грамову пляшку їжачого смальцю продають у селі за 300 грн. Щоб назбирати таку порцію, забивають сім-вісім угодованих їжаків. Полюють на них на початку осені, коли тварини нагуляли жиру на зиму. Ловлять уночі з навченими собаками.
— Приїжджають до нас у село по смалець із різних міст. Заказують, щоб приготували. Його збирають, але не солять. Раніше більше людей ловили їжаків, бо це була обов'язково страва на всі свята у нашому селі. Молодь не так охоче полює, — говорить Віра Смолярчук.
Вона їла їжачатину. М'ясо вважають смачнішим за свинину, але менш цілющим за жир.
Паличку Коха не вбиває
— Наші пацієнти їдять собак, жир борсука, ведмедя, комах вовчка. Хто хоче пити жир їжака — нехай, — каже 55-річна Марія Данилко, завідувач відділення легеневого туберкульозу столичного диспансеру №1. — Ефективність цих способів офіційно не доведена, бо жири тварин, відвари й інші народні ліки не знищують паличку Коха.
Не призначає такого лікування своїм пацієнтам. Виписує препарати, які вбивають в організмі збудника туберкульозу.
3 
1
Коментарі
2