— Сину майже 4 роки. Аутизм не підтвердили, але я підозрюю, що він є, — розповідає 29-річна Олена Захарченко з Києва. — Дитина майже не говорить. Діалог слабко підтримує — щонайбільше дві фрази. Слова вчить, але в побуті використовує рідко. Нещодавно з'явилася безпричинна агресія. Коли намагаємося з ним грати, починає нестямно кричати й інколи битися головою об підлогу.
— Аутизм — це порушення психічного розвитку. Зустрічається чи не в кожної сотої дитини, — каже психіатр Марина Бобчук з Одеси. — Якщо симптоми неоднозначні, лікар ставить діагноз "аутистична поведінка". Малечу в такому випадку через деякий час знову обстежують. Якщо розлад є, до 2–3-річного віку чітко дає про себе знати.
Симптоми помітні у віці 11–13 місяців.
— Першим тривожним дзвіночком є відсутність у дитини реакції на своє ім'я. Якщо у 10–12 місяців малюк не повертає голову, коли до нього звертаються, або повертає її один раз із 10 звернень, це має насторожити. Треба перевірити слух й обстежити на наявність порушень розвитку.
До спеціаліста звертаються, якщо у 12–13-місячному віці дитина не починає лепетати. Чує окремі фрази, але майже не реагує, коли з нею розмовляють.
— Якщо у 3 роки ще не заговорила, слід обов'язково звернутися до спеціаліста. Заспокоювати себе, що підросте й що тато чи хтось із родичів теж пізно почав говорити, небезпечно. Не можна втрачати жодної миті.
За наявності аутизму дитина не шукає контакту з людьми, не реагує на них, ніби не помічає. Може ігнорувати зовнішні подразники до тих пір, доки вони не почнуть завдавати фізичного болю.
— Важливим симптомом є й уникнення зорового контакту. Погляд дитини-аутиста вловити майже неможливо.
Такі діти не усміхаються у відповідь або роблять це через раз. Не реагують навіть на матір. Не повторюють за дорослими слова. Не роблять хапальних рухів. Не послуговуються жестами, щоб висловити бажання.
— До року в малюків повинен бути сформований хоча б один жест. Найчастіше це "дай".
Діти з аутизмом мають порушення сну. Із труднощами засинають і часто прокидаються. Вони пасивно реагують на нові враження, наприклад, похід у зоопарк чи на атракціони. Бояться шуму й великого скупчення людей.
— Часто такі діти перебірливі в харчуванні: погоджуються їсти тільки конкретні продукти, відмовляються спробувати їжу певного кольору чи запаху. Можуть уже в більш-менш дорослому віці продовжувати тягнути до рота неїстівні речі.
Дії дітей з аутизмом вирізняються обмеженістю, одноманітністю й повторюваністю. Одним до вподоби сидіти й розгойдуватися, беззмістовно бігати по колу. Інші раптово починають підстрибувати чи трясти руками.
— Можуть бути безпричинні напади агресії, під час яких вони починають бити себе чи людей довкола.
Аутисти болісно сприймають нове. Якщо прибрати предмет із його звичайного місця, починають нервувати. Люблять розставляти речі тільки в конкретному порядку чи здійснювати якісь дії згідно з чітким планом.
— Що раніше діагностувати в малечі аутизм і почати корекційні заняття, то більша ймовірність навчити її комунікативним навичкам. Діти з легкою формою аутизму здатні адаптуватися і можуть мати успішну роботу, наприклад, у сфері програмування.
Терапію для кожної дитини підбирають індивідуально. Заняття, спрямовані на корекцію поведінки, допомагають навчитися робити важливі для нормального життя речі.
— Повністю позбутися хвороби неможливо. Однак вчасна постановка діагнозу й грамотна коригувальна терапія допоможуть дитині освоїти навички самообслуговування й соціальної взаємодії. Завдяки їм можна навчити аутиста помічати інших людей, контролювати емоції й справлятися зі страхами.
3 
1
Коментарі