— Депресія — це пекло. Спочатку починалося з того, що на всіх і на все ображалася. Всім не задоволена. Як тільки була якась проблема, плакала. Ще безгрошів'я, чоловік залишився без роботи. Нервувалася через дрібниці. Прокидалася стомлена, ніби всю ніч носила мішки, — розповідає 38-річна Ірина Нечитайло із Черкас, пройшла курс лікування у відділенні неврології Черкаської обласної лікарні.
Депресія — захворювання не лише психіки, а й усього організму. В людини знижується якість життя і працездатність.
— Поступово почали відходити якісь захоплення, — продовжує Ірина Нечитайло. — Навіть вишивання бісером, яке я обожнювала. Кілька тижнів безвиході й байдужості до всього. Не хотілося ні з ким спілкуватися. Були думки піти з життя. В один момент зрозуміла, що треба брати себе в руки. Сказала собі: "Я не псих, але треба звертатися за допомогою, бо сама не справлюся". Вирішила піти до приватного психолога. Годину розповідала їй, заливаючись сльозами, про наболіле. Вона щось записувала у блокнот. Інколи кивала співчутливо головою, щось уточняла. Толку від її сеансів не було. Подруга порадила звернутися до невропатолога. Пройшла курс лікування. Лікар сказала — якби ще з півроку чекала, то треба було б лікуватися у психіатра. Все налагодилося.
Причиною депресії може бути спадкова схильність. Також її провокують психологічні фактори, коли людина глибоко переживає проблеми у стосунках з рідними або на роботі не все гаразд. Соціальні фактори теж сприяють розвитку депресії — фінансово-економічна нестабільність, стресові ситуації і високий темп життя.
— Депресія характеризується зниженням настрою, втратою здатності отримувати задоволення від життя, від будь-якої діяльності, — розповідає невролог Черкаської обласної лікарні 50-річна Валентина Дроботенко. — Іноді це звичайна пасивна безрадісність і безпросвітність. Людину щось пригнічує, нічого не хочеться робити, зникає запал і енергія. Порушується мислення, з'являються негативні думки, песимістичний погляд на життя. Людина стає неохайна. Не стежить за собою. Навіть рухи, хода — невпевнені. Хоче більше сидіти чи спати. Знижується самооцінка, втрачається інтерес до життя, повсякденних справ. Часто і різко змінюється настрій. То радіє, то плаче. Дехто вдається до вживання алкоголю або й психотропних речовин. Якщо раніше таке траплялося у 40-річних і старших, то тепер — із 25 років.
На депресію частіше страждають жінки, бо емоційніші за чоловіків. За спостереженням лікаря, останнім часом зросла кількість звернень. Улітку — втричі, порівняно з минулим роком.
— Недавно лікували жінку, в якої в АТО загинули чоловік і син. Вона втратила сенс життя. Замкнулася в собі, перестала спілкуватися навіть із родичами. Зник апетит і дуже схудла. Родичі думали, що то онкологія. Ледве вмовили її пройти обстеження. Коли лікарі виключили страшні припущення, за нашими тестами зрозуміли, що це депресія. Жінка пройшла курс лікування, з нею займався психотерапевт.
Депресію лікують медикаментами і психотерапією. Спочатку приймають препарати. Це триває від трьох до шести місяців. Потім кілька місяців займаються з лікарем.
Якщо хвороба переходить у хронічну, людина потрапляє в психіатричну лікарню. Або ще гірше, може вчинити самогубство.
— В останні роки депресія торкнулася дітей. 10 відсотків пацієнтів — 10–17 років. У когось є проблеми з однокласниками, з батьками. В інтернеті знаходять порадників, які підштовхують до суїциду, розказують або описують, як можна піти з життя, — каже Валентина Іванівна. — Тому важливо розпізнати депресію на ранній стадії і звернутися по допомогу.
274 кілометри за годину — із такою швидкістю рухається нервовий імпульс. Людський мозок протягом дня генерує більше електричних імпульсів, ніж усі мобільні телефони світу разом узяті.
3 
1
Коментарі