"Діти емоційно чутливі у будь-якому віці. І розлучення батьків для них більший стрес, ніж для дорослих. Навіть ненароджені діти вже відчувають, що у батьків проблеми", - зауважує директор Вінницької міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Світлана Сулімова.
Батьки повинні усвідомити, що дитина не винна у їх непорозуміннях.
"Добре, якщо батьки домовляться або простять одне одного задля спокійного життя дитини. Інакше дитина буде вважати винною себе у тому, що батьки не живуть разом. "Це через мою погану поведінку батько нас покинув", - думає маля. Тому дорослим треба пояснити, що відношення батька і матері до дитини не зміниться, навіть якщо вони розійдуться. І що іноді дорослим краще жити окремо. Але любити своїх сина чи доньку батьки не перестануть. І будуть й надалі про них піклуватись", - наголошує Світлана Іванівна.
Інакше на фоні сімейних проблем у дитини може з'явитись депресія.
"Вона починає хворіти або погано вчитися. Все для того, щоб привернути увагу батьків. Іноді навіть вдається до крайнощів — напивається пігулок, ріже вени чи ще щось робить. Не допустити цього — найголовніше. Тому потрібно більше спілкуватися з дитиною, показувати, що батьки продовжують їх любити і підтримувати", - говорить директор центру.
Іноді трапляється, що мати категорично забороняє спілкуватись з дитиною батькові. Або навпаки.
"Такі дії можуть мати непередбачувані наслідки. Раптове обмеження у спілкуванні когось із батьків — велика психологічна травма для дитини. І подружжя має зробити все для того, щоб не відсуджувати дітей одне в одного. Переступити через своє его, свою гординю. Тому що дитина важливіша будь-яких амбіцій", - переконує Світлана Сулімова.
3 
1
Коментарі