![Іван Ліштван плете брилі із житньої соломи та кошелі](https://static.gazeta.ua/img2/cache/gallery/830/830794_1_w_570.jpg?v=0)
![Марія Ліштван в’яже шкарпетки для всієї родини](https://static.gazeta.ua/img2/cache/gallery/830/830794_2_a_135_100.jpg?v=0)
![Дочка Любов Остапчук: «Наші батьки – приклад злагоди і взаєморозуміння»](https://static.gazeta.ua/img2/cache/gallery/830/830794_3_a_135_100.jpg?v=0)
!["Кожен день каже, що любить мене", - подружжя відсвяткувало 70-ту річницю весілля](https://static.gazeta.ua/img2/cache/gallery/830/830794_4_a_135_100.jpg?v=0)
Подружжя Івана та Марії Ліштван відзначило 70 річницю весілля. Разом виховали 6 дітей, 16 онуків і 32 правнуків.
Івану виповнилося 88 років, а його дружині Марії — 87. Живуть у селі Цир Любешівського району Волинської області, пише Волинь.
"Десь з рік зустрічалися. У нас є фотографія, як ми були молодими й гарними. То вже теперика стали зморщеними. Ви тільки подумайте, їй було 17, а мені 18 літ", — каже Іван Ліштван.
Батько Марії був проти їхнього шлюбу, бо Іван, мовляв, бідний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 63 роки разом: подружжя вразило гарячою фотосесією
"Мене за Михалка сватали. А я вперлася — й край, - каже жінка. – Якось ми на стежці коло хати з Іваном стоїмо, аж іде мій батько з лозиною: "То ти, Манько? Ану бігом додому!" Дві неділі мене не пускали до нього, а після все одно вийшло по–моєму. Що тільки тато не робив, але бачить, що ниц не буде, й Іван посватався".
!["Кожен день каже, що любить мене", - подружжя відсвяткувало 70-ту річницю весілля](https://static.gazeta.ua/img2/cache/gallery/830/830794_4_w_590.jpg?v=0)
Весілля справили на Старий новий рік у 1948-му. Прийшло біля 20-ти гостей. Через 1 днів повінчалися у церкві.
"Тоді сільської ради в нас не було. Його батько завіз у Любешів, там нас записали. На гостину зарізали телє, тоді катлєти ніхто не робив, так мнєсо на стіл подавали", — каже жінка.
Щоб годувати сім'ю, Іван Ліштван закінчив 3–місячні курси і став першим трактористом у селі. Чоловік три роки служив у Москві, приїжджав у відпустку. Планував забрати туди Марію, але вона відмовилася. Після служби Івана відправили вчитися у Володимир–Волинський. Через рік він став бригадиром тракторної бригади у колгоспі.
"Свекруха допомагала мені глядіти шістьох дітей. Ми 17 літ прожили разом із батьками. Добудували цю хатину. Вона тоді була накрита соломою й очеретом. Коли Іван трошки підзаробив грошей, то він і ще кілька чоловіків із нашого села найняли машину й поїхали в Ригу. Привіз із Латвії бляху, й перекрили хату, — каже Марія Ліштван.
![Марія Ліштван в’яже шкарпетки для всієї родини](https://static.gazeta.ua/img2/cache/gallery/830/830794_2_w_590.jpg?v=0)
У 1972 році чоловіка обрали головою сільської ради. Посаду займав дві каденції — до 1981–го.
"Хвалитися не хочу, але тоді ми збудували клуб і сільську раду. Довелося мені працювати і страховим агентом. А перед пенсією штири роки був заступником голови колгоспу", - каже він.
"Хазяїн у мене справний — і рибак, і грибник. Як і стожка накидає, то ніхто так сіно не складе. Коли вийшов на пенсію, то не міг сидіти без діла і взявся плести солом'яні брилі та кошелі", — хвалить дружина.
За словами Ліштванів, жодних секретів успішного сімейного життя немає.
"Треба одне одному прощати, коли щось не так", — наголошує Іван Прокопович.
"Має бути любов і повага. Зроду не чула від нього поганого слова чи якогось матюка. Ще й зараз кожен день каже, що любить мене", — додала жінка.
![Дочка Любов Остапчук: «Наші батьки – приклад злагоди і взаєморозуміння»](https://static.gazeta.ua/img2/cache/gallery/830/830794_3_w_590.jpg?v=0)
Коментарі