Людмила та Олексій Пашковські з Рівного живуть в одному будинку після розлучення. Щоб рідше бачитися, зробили два окремі входи, розділили подвір'я.
"Ми в шлюбі прожили 10 років, але я зустріла іншого, - розказує Людмила. – Полюбила його. Роман за спиною чоловіка не крутила, він знав, що ходжу на побачення, але змінюватися не хотів. Не бажав заради мене відмовитися від шкідливих звичок, продовжував відлежуватися на дивані, не хотів шукати нову роботу".
Подружжя сварилося, бо не могло мати дітей.
"Лікарі казали, що ми здорові, - говорить Пашковська. – Я кілька разів вагітніла, але виносити дитину не могла. У мене резус крові мінус, а в Олексія – плюс. Через резус-конфлікт вагітність постійно зривалася. Сваритися почали ще більше, коли я заговорила про усиновлення".
Жінка їздила по інтернатах, розвозила дітям іграшки та одяг, придивлялася дитину для себе. Під час одного з таких візитів познайомилася зі своїм другим чоловіком.
"Зараз у моєму житті є інший чоловік. Олексія з ним познайомила. Розлучилися ми цивілізовано. Спочатку думали хату продати і гроші поділити. Але шкода стало, бо все своїми руками тут будували. Ми цей дім вісім років зводили. Спробували жити разом, але в різних половинах дому. Тепер мій колишній для мене просто сусід. За комунальні послуги поки платимо разом, але думаємо розділити будинок офіційно. У мене буде № 4, а у нього 4А. Ми один одному не заважаємо".
"Вчинок Людмили та Олексія заслуговує на повагу, - говорить сімейний психолог Людмила Герасимчук. – Це подружжя знайшло у собі сили відмовитися від життя, яке їх не влаштовувало, і почати усе заново, не змінюючи при цьому місце проживання. Це свідчить про велику повагу між чоловіком і дружиною, які не зрікаються усього, що нажили разом, а вміють пробачати і розуміти".
За словами психолога, спільне проживання після розлучення не завжди виправдане.
"Якщо розлучення відбулося не за згодою сторін, то пробувати жити разом не варто, бо хтось відчуватиме дискомфорт, а хтось страждатиме, - каже Герасимчук. - Навіщо завдавати один одному болю? Знаю пару, яка погодилася жити разом заради дитини. Але вистачило їх на місяць. Нічого доброго з цього не вийшло. Страждала дитина, яка не розуміла, чому батьки більше не вечеряють і не лягають спати в одній спальні. Незручно почувалися батьки, які ніби розпрощалися один з одним, але не могли почати нове життя і вешталися перед очима один одного щоранку і увечері".
4 
1
Коментарі