Минулий тиждень став останнім пленарним тижнем цієї сесії. Депутати розійшлися на канікули до вересня.
Ця сесія відзначилася багатьма цікавими подіями, як позитивними, так і негативними. По-перше, ця сесія відзначилася довготривалими і частими блокуваннями. Особливо перша її половина. Можливо навіть, за кількістю і тривалістю заблокованих пленарних засідань, ця сесія була рекордною.
Але перше блокування у лютому все ж дало позитивний результат — вдалося подолати негативну практику масових голосувань чужими картками. Хоча і є поодинокі порушення, але все ж, в цілому більшість депутатів зараз голосує особисто. І це серйозне досягнення.
З іншого боку проявилася і дуже негативна тенденція. Було створено прецедент, коли декількох народних депутатів позбавили рішенням суду депутатських мандатів. На мій погляд, це міна сповільненої дії під весь український парламентаризм. Це не нормально і не відповідає українським традиціям. А враховуючи те, як у нас працює судова система, то це може призвести до дуже негативних наслідків вже у найближчій перспективі.
Ще одна цікава особливість взагалі цієї Верховної Ради, це те, що немає стійкої більшості. Однак в цьому є і позитивний момент — це іноді підштовхує до пошуку компромісів. Коли йшлося про євроінтеграційні законопроекти, то і більшість, і опозиція могли знаходити спільну мову — голосували навіть конституційною більшістю. На мій погляд, те, що намагаються шукати компроміс, попри взаємну недовіру та політичне протистояння, яке обумовлюється логікою президентських виборів — це позитивна тенденція.
Відзначилася Рада за цю сесію і появою нових "тушок". Але насправді, вони не відіграють вирішальної ролі. Їх навіть менше, ніж було у 2010 чи 2007 роках. Їх менше, ніж очікувалося. Те що є — це наслідок не стільки дій "регіоналів", хоча вони теж працюють у цьому напрямку, скільки наслідок серйозних прорахунків у формуванні виборчих списків. І перш за все, у "Батьківщини". І прізвища більшості людей, які стали "тушками", називали ще до виборів. То ж, бачили очі що купували.
У будь-якому разі, стабільної більшості немає навіть за рахунок "тушок". Тому цієї проблеми не вирішено. Більшість залежна все ж від комуністів. Коли голосують комуністи — одразу більшість є. Немає голосів комуністів- більшості немає. Також важливим фактором є і рівень дисципліни у ПР. Це серйозна проблема. Як тільки вони покращили стан дисципліни — то одразу з'явилося близько 200 депутатів. Загалом формула більшості цієї сесії: "регіонали" + плюс 30 комуністів + плюс півтора десятка позафракційних.
Цікавою була драматургія цієї сесії. На початку відбувся дебют парламентської опозиції. Головну роль в цьому відіграв УДАР із блокування ВР за персональне голосування. Але у квітні відбувся перелом ситуації. Більшість тоді поступово перехопила ініціативу. Зокрема і тому, що опозиція припустилася низки серйозних помилок. По-перше, це наполягання на заздалегідь провальних питаннях, коли опозиція ставила на голосування принципові для себе ініціативи, але їх же сама і програвала. Це питання скасування Пенсійної реформи, відставки уряду. Ще одна помилка опозиції — надмірне використання блокування, іноді з дуже дрібних питань. Це девальвувало сам метод блокування.
Крім того, на користь влади спрацював і хід з виїзним засіданням. З юридичної точки зору — це сумнівний метод. Але політично він таки допоміг владі. Бо на "лом" опозиції більшість знайшла свій "лом". І це подіяло. В результаті: опозиція вже не так часто використовувала метод блокування.
В решті, фінал сесії пройшов під контролем, навіть під диктуванням парламентської більшості. Опозиція програла фінальну частину парламентської сесії. Тому їй треба буде вже думати над своєю тактикою і стратегією дій у парламенті восени.
2 
1
Коментарі
4