Коли одяг шиють люди, які вчора робили ковбасу, — це не індустрія — Андре Тан

5

Це — флешка, на якій зберігаю всю інформацію. Ключик від мого серця, — каже.

 

Під час фільму прожив своє життя заново. Він вийшов не таким, як очікували. Думали, буде щось на кшталт "Диявол носить Прада". А стрічка вийшла життєва — драматична, смішна.

Перед камерою я "оголився". Розповів, що мене виховував вітчим. Шкодую, що не зустрівся з рідним батьком - він помер за місяць до того, як я про нього дізнався. Вперше показав свою дочку. Раніше ніколи цього не робив, бо вважаю, що щастя має бути сімейним. Коли людині нічого сказати, вона піариться на родині. Було приємно, що багато знаменитостей написали, що цей фільм повинен побачити кожен. Критику чув від двох людей, далеких від кінематографу.

Сприймаю, коли чую від професіоналів. Прислухаюсь. Коли ж - від того, хто вчора писав про саджанці, а сьогодні потрапив на Тиждень моди, то це для мене — думка дилетанта.

Дратувало, коли називали улюбленцем долі, писали, що хтось вклав у мене гроші. Коли переїхав до Києва, вирішив взяти участь у конкурсі дизайнерів. Займався йогою. За кулісами фотограф попросив показати кілька асан і пострибати. Я був наївним, зробив усе. Мені вручили приз кращого дизайнера і подарували авто. Зранку з'явилися статті з тими знімками. Писали: "Андре Тан знав, що переможе, бо ще до початку показу танцював за кулісами".
Для успіху треба працювати. Щоб стати професіоналом, маєш удосконалюватися щодня. Якщо розвиваєшся більше як 10 років в одному напрямку, досягнення будуть.

Часто до 30 років люди роблять те, що нав'язали батьки. Тільки на четвертому десятку починаються переключатися на те, що подобається.

Так. І працював у цьому напрямку. З першого разу не вступив на дизайнера. Навчався на механіка швейного виробництва. Якби тоді зупинився, зараз ремонтував машинки.

Європейський ринок - це стіл. Для новачків лишаються крихти від торта. Його з'їдають великі конгломерати, як Gucci чи Louis Vuitton. А в Україні тільки яйця з борошном перемішують, щоб замісити тісто.

У нас місця під сонцем для дизайнерів вистачає. Питання в якості. Раніше всі, хто має рот, співали. А тепер усі, в кого є руки, шиють. Через рік їхні магазини закриваються. Бути дизайнером - це не вирвати сторінку із журналу Vogue, принести модистці і сказати: "Ший, я тепер дизайнер". Професіонал повинен знати історію моди. Смішно, коли читаю блогерів: "Я придумала рукав буффе". Вони з'явилися у ХVIII столітті. Чим менше знань, тим більше впевненості у своїй оригінальності.

Коли одяг шиють на колінах люди, які вчора робили ковбасу, то це не індустрія, а кустарне виробництво. Вважають, щоб продати товар, його треба пропіарити. Це не так. Жодні штани не куплять, якщо стирчатимуть нитки, а сідниці в них виглядатимуть втричі більшими.

 

Катя Осадча жалілася на асиметричну сукню молодого бренду. Казала: "Тафта не тягнеться. Мікрофон довелося тримати лівою рукою. Її навіть стиснути було важко". Люди - не манекени. Вони мають вільно почуватися в одязі. Сучасні корсети - виключно зі стрейчевої тканини, щоб нічого не перетискали. Зараз у моді комфорт.

В Україні легка промисловість перебуває в тіні. Шиють у підвалах. У Туреччині та Китаї всі товари, які ввозять у країну, обкладають високим податком. А вітчизняні виробники мають пільги. Це варто запровадити й у нас. В одного олігарха питав, коли депутати займуться легкою промисловістю. Він сказав: "Почекай. Усе добудуємо, поділимо, а тоді руки дійдуть і до вас". Хоча багато країн піднялися саме завдяки цій сфері.

Ми продаємо вечірні сукні у 13 арабських країнах. Тамтешня публіка не купить задешевий товар. Для них шиємо одяг, прикрашений камінням, пайєтками, бахромою. Продаємо оптовикам, а ті перепродують у дорогі магазини. Якщо купують сукню за 300-500 євро, в магазинах може коштувати до 2 тисяч.

2008 року на аукціоні за 25 тисяч доларів продав вечірню сукню. Близько 60 відсотків колекції — це плаття, хоча за догмою має бути 22-25. Від мене чекають суконь "четвер-п'ятниця-субота", щоб можна було вдягнути на роботу, а ввечері піти на захід чи до подруги на день народження. Хочуть, щоб була повсякденна, але й нарядна. Чекають особливого крою. Чорні чи базові плаття не продаю. Жінки люблять нестандартні кольори, як Саргасове море (відтінок темно-синього. - Країна). Такого немає в магазинах мас-маркету.

Якщо всі йдуть в одному напрямку, то треба обирати протилежний.

Часто колекції сняться або раптово виникають у голові. Швиденько замальовую. Ще не закінчується показ однієї колекції, а я вже знаю, якою буде наступна. У цьому котлі, - рукою показує на свою голову, - постійно вирують ідеї.
Я зробив багато колекцій, але вірю, що кращі попереду. Мода циклічна. Змінюються тканини, стилістики, але принципи залишаються незмінними.

Мода перестала бути новаторським мистецтвом і стала бізнесом. Це її вбиває. Випускають тільки те, що продається. Маркетологи диктують правила. Говорять дизайнеру: "Роби сорочку з таким манжетом, бо це купують".
Я відриваюсь у своїх колекціях лінії ательє. Роблю те, що подобається, навіть якщо воно не продаватиметься. Можу це собі дозволити. Серед крупних конгломератів цим можуть займатися хіба 10 домів моди на фоні мільйонів брендів.

Ми робимо показ на більш ніж тисячу людей. У Парижі - на 120 у два заходи. Коли мав показ там, найдорожче обійшовся переліт.

 

Важливо, щоб ці люди були вкушені модою. Не ведусь на середніх спеціалістів. Якщо людина не любить професію так, як люблю її я, то немає сенсу працювати у нас. До мене на співбесіду приходять навіть прибиральниці. Якщо до нас потрапляє не професіонал, за кілька місяців звільняється. Якщо навколо Ferrari, то "Жигулі" там не виживе.

Це має величезне значення. Стоматолог дивиться на зуби, а дизайнер - на одяг. Для мене головне, щоб вбрання виглядало на людині гармонійно. Я не прихильник, щоб все було супер модно. Всі люди - особистості. Мають вдягатися так, як почуваються у цьому світі. Не люблю, коли одягаються по шаблону, бо навіть модна річ може не пасувати.

Зараз актуальний колір - палички кориці та відтінок трохи темніший від кемел, червоний та маслянисто-білий колір солодкої кукурудзи. У тренді білий брючний костюм із піджаком. Він освіжає й не повнить. Чомусь вважають, що білий додає огрядності, це не так. Насправді - це чорний підкреслює недоліки фігури.
Не модні рвані джинси та закоротке міні. Ідеальна довжина - міді, на два пальці вище коліна, та завищена лінія талії.

Така тенденція була років 10 тому. Зараз завдяки інтернету - швидше. Вчора дивився онлайн-трансляцію показу Ів Сен Лорана з Парижу через їх сторінку в Instagram. Світ став маленьким. Тренди перетворюються на мікротренди.

Кожна людина має бути голодною до ідей та життя. Якщо вважає, що всього досягла і не має, що сказати світу, то перетворюється на труп.

Куртка-косуха, якій більше 20 років. Думаю, вона приносить мені удачу. Інколи її вдягаю.

Коли я задоволений. Це буває вкрай рідко. Мою колекцію "Сходження на Олімп" кольору марсала розкритикувала преса. Писали, що вона занадто пафосна, забагато золота. Через півтора року схожу представив модний дім Dolce & Gabbana. Їм сказали, що це - геніально.

Два роки тому я ввійшов в синдикат проти використання натурального хутра. Агітую за екотканини та екошкіру з переробленої бананової шкірки. Використовую тканини, що не забруднюють середовище. Наші діти та онуки вже інтуїтивно розуміють, що до нього треба ставитися відповідальніше. Моя донька закручує кран, коли я чищу зуби. Говорить: "Тату, кити в океані дохнуть, а ти тут воду ллєш".

Завжди працював тільки на себе. Хочеться ще і на якийсь французький будинок мод. Було б цікаво зберегти свій стиль і при цьому витримати ДНК іншого бренду. Для кожного дизайнера це - висококласний рівень.