Дитячий педагог Дарія Столяренко два роки не носить джинсів. Щодня одягає довгі спідниці, які шиє з яскравих тканин. Деякі - зі штор.
- Два роки тому захопилася стилем 50-х: приталений силует і пишна спідниця довжиною нижче колін. Втомилася перепрацьовуватися, поспішати — захотіла розслабитися і відчути себе жіночно.
Першу спідницю сонцекльош пошила собі півтора роки тому — з яскраво-жовтого сатину у крупні квіти. Серед спідниць вона обійшлася мені найдорожче — купила на неї три метри дорогої тканини: по 150 гривень метр. Плюс пошив. Усі запитували, чи я її не зі штори пошила. Спочатку ображалася. А потім вирішила: це ідея. Мені завжди потрібно багато тканини на пишні спідниці. Не хочеться витрачати півзарплати на одяг. А вдягатися гарно я люблю.
Для другої спідниці сонцекльош купила блідо-бірюзову штору. Спідниця вийшла бюджетна і гарна. Вклалася в 150 гривень.
Шиє мені одяг подруга. Вона бухгатлер за освітою. Модель придумую чи піддивляюся якісь елементи у моді 50-х. Малюю і шлю їй через соцмережі.
Червона спідниця — це фірмова річ. Це навіть більше ніж червона сукня — більш універсальна. Червона сукня зобов'язує і розрахована на одну подію в день. А спідницю можна комбінувати з кольоровими чобітками, шкарпетками.
Червона спідниця — теж зі штори. Вшиті кишені в пишній спідниці — це зручно і не обтяжує образ. Кишені не відбирають граційності. Якщо вшити назовні — образ буде більше мішкуватим.
До червоної спідниці пасують тканинні сережки у вигляді ляльоок-мотанок, які зробила сама.
Зараз хочу носити однотонні речі. Тому що під них я можу дозволити собі вдягати біжутерію.
Де ще береш тканини для пишних суконь і спідниць?
Бабусині склади — це як знахідка зараз. Тканина зараз дуже дорога — по 200-300 гривень метр, а на сукню чи довгу спідницю потрібно 2-3 метри. Тканину своєї бабусі я вже всю поперешивала. Бабуся мого хлопця подарувала мені багато старенької добротної ще радянської тканини.
Так захопилася тканинами, що шукаю їх тепер і на секонді. Навіть у "Хумані" знаходжу трикотажні тканини, з яких шиють футболки. Тепер щоразу забігаю туди і шукаю просто тканину – беру величезний шмат, щоб на спідницю вистачило. Матиму унікальну річ. Пошила вже більше 20 суконь і довгих спідниць. Я їх вдало комбіную.
Як саме?
Весь мій одяг - повсякденняй. Мені подобається його універсальність. Всі довгі сукні і спідниці апріорі нарядні. Але з акуратними кедами і майкою з веселим принтом спокійно вдягаю спідницю на роботу.
Ту саму спідницю можу вдягнути на весілля до друзів. На урочистості до неї вдягаю туфлі на високому каблуку, вишукану блузку і біжутерію. Образ змінюється кардинально.
Під пишні спідниці часто одягають широкі блузки чи кофтини. Але мені такі не пасують. Широке з широким створює враження кулі. Широку спідницю має відтіняти вузька блуза. Тоді на контрастах створюється красивий образ.
Це універсальний одяг, в якому можна піти на роботу. А якщо хтось запросив раптово увечері на концерт – я можу на нього піти не переодягаючись. А була б у джинсах – мусила б заїжджати додому.
Єдину спідницю не вдягаю на щодень — блідо-блакитну, поділ якої вишила вручну. Цупку тканину для неї мені подарувала мені бабуся мого хлопця. Тканина старенька, добротна, радянська, зі старих запасів. У мене була мрія мати довгу спідницю з вишивкою. Минулого року, коли прихворіла, два дні вишивала вдома її поділ товстою темно-синьою ниткою швом вперед голкою: вишила знак берегині. Виглядає здалеку як візерунчастий мотив по подолу. Зблизька ж можна розрізнити, що це образ жінки у формі трикутника гострим кутом догори. Це сильний оберіг: такий трикутник – давній жіночий символ, який ніби "заземлює" енергію жінки.
По низу прошила оксамитову стрічку – таку в 50-х на народних спідницях нашивали. Її і зараз продають в магазинах.
Спідниця менше зобов'язує ніж сукня. Її завжди можна відтінити кофтинкою, а сукня грає сольно. Тому до моделювання суконь ставлюся особливо ретельно.
Як змінює самооцінку жіночний образ?
Чим довша спідниця, тим більше можна набрати енергії землі. Жінки беруть енергію від землі, а чоловіки — з космосу. Це як мій захист і купол. В короткій спідниці важче брати енергію з землі. Чим довша — тим легше.
Після суконь якщо одягаю щось коротке і відкриваю коліна, почуваюся дуже оголено і виклично. Некомфортно. Постійно хочеться коліна прикрити. Короткі сукні тільки вдома ношу для свого хлопця. Тепер стала розуміти, як раніше чоловіки впадали в захоплення від вигляду жіночої литки. В довгій спідниці почуваюся такою ж звабливою, як жінки в коротких сукнях і з декольте.
Відколи півтора роки тому пошила свою першу спідницю, вдягаю штани не частіше ніж раз на два місяці.
Шорти влітку вдягнула раз. Проїхалась на велосипеді в майці. Мені присвистували вслід. Коли мені свистять, коли я в довгій сукні, я розумію, що це дійсно за образ, а не за мої ноги.
Свої джинси я всі повіддавала друзям. Залишила троє. Мій хлопець іноді просить вдягнути джинси. Кажу йому, що це його якась смілива фантазія.
Тепер коли я вдягаю штани – почуваюся дуже незвично. Мені в штанях хочеться бігати і багато працювати. В спідниці стаю розслабленою, спокійною, врівноваженою, і знаю, що мені нікуди поспішати не треба і що я цілком маю право на це відчуття. Тепер мені більше хочеться наводити затишок вдома, готувати. Роботу обмежила до 5 годин на день.
Весь час намагаюся бути заплетеною. Волосся — це енергетика і зв'язок з космосом. Якщо його розпустити — енергію віддаю всім. Відповідно воно і набирає багато чужої. Походила по місту — волосся набралося всього. Помітила, що коли хочу зосередитись, відразу зав'язую хвіст. Це ніби зберігає сили.
Дотримуватися такого стилю взимку складно?
На сильний мороз пошила свитку, яку по-народному називаю ще "юпкою". Покрій підгледіла у книжці "Український народний костюм" Катерини Матейко. Крій кінця 19-початку 20 століття. На кнопках. Зі скошеним бортом.
Шинельну тканину на свитку мені подарував дідусь мого хлопця – він колишній військовий. Дідусеві 80 років. Тканині цій років 50. Раніше дуже добротні і товсті шинельні тканини були. Зараз таких не знайдеш. Свитка майже не згинається. Тримає форму. І зовсім не продувається.
Свитку обшила зеленою стрічкою. Хотіла ще жовтою, але жовтої готової не знайшла, тому оверлочила все вручну жовтою ниткою.
Застібається на кнопки: їх можна перешивати як зручніше — залежно від того, худнеш чи набираєш вагу.
Подобаються сакральні речі, в яких все не просто так. На спинці свитки я вишила дерево роду — візерунок підгледіла на рушниках. Квіти, дерево роду, - це збірний образ із рушників. Дубові листочки — це чоловіча сила. Виноградні листочки — символ родини і міцних зв'язків. Важко було вишивати. Тому що тканина дуже цупка.
Складки починаються від талії. Хоча в народних моделях — ще на спинці. Однак так дрібно призібрати в складки цю товсту тканину не змогла.
Три метри тканини на свитку пішли. Важить кілограми два з половиною.
5 
1
Коментарі