"Я не годувала в ночі свою дитину жодного разу, – розповідає Олександра, мама маленької Анни. – Хіба що в пологовому будинку. Я не планувала такої тактики завчасно, навпаки – до пологів прочитала масу професійної літератури про правильне годування дитини і про важливість постійного прикладання немовляти до грудей. Але побут все розставив на свої місця."
Олександра пригадує, як їй було важко призвичаїтись до нового ритму життя, дитина забирала увесь вільний час, Анну турбував постійний біль в животику, тому для жінки був важливий здоровий і міцний сон вночі.
"Я зрозуміла, що треба якимось чином налагодити графік годування, встановити режим і найголовніше – спати вночі, – продовжує жінка. – Коли Анічка прокинулась в 3 годині ночі, я зрозуміла, що такий стиль життя не для мого організму і тому, треба відразу "пояснити" донечці, що вночі люди не їдять, а сплять, і вона повинна робити так само. Я просто носила її на руках до 6 ранку, щоб вона не плакала, але не годувала. Наступної ночі була така ж ситуація. А вже третю ніч ми всі дружно спали. Сьогодні Анні рік і три місяці. Ми живемо за встановленим графіком, єдине, що внесли корективи в час, коли слід лягати спати. Спочатку це було близько опівночі, а протягом місяця поступово, забираючи по 15 хвилин, я навчила доню лягати спати о 22.00."
"Це безумовно є стресом для дитини, – коментує педіатр, невропатолог, Надія Мартин. - Адже мама, яка її любить, пригортає, переодягає, співає колискові, раптом відмовилась погодувати дитину. Проте, річ не втім скільки ми отримали стресів і наскільки вони були сильними, справа в тому, наскільки ми їх скомпенсували, тобто як ми їх пережили і чи пережили взагалі, чи не залишились вони травмами."
Втім слід зазначити, що кожен укол, вихід на холодне повітря, захворювання є також стресом. Все наше життя побудоване зі стресів.
"Звичайно, що жоден педіатр не схвалить ваші дії, але зможе спостерігати, чи не відбуваються з дитиною зміни, якщо ви вже вирішили остаточно привчити дитину до такого режиму. – провадить невропатолог, – Але! Уже постфактум цю ситуацію можна розглядати по-іншому. Що стосується немовляти, у новонародженої дитини шлунок дуже маленький і вона не може наїстися так, щоб їй вистачило на 6 годин. В утробі матері вона взагалі нічого не травила, а харчувалася через кров, шлунок не працював. Тому часте годування і поступове збільшення його доз змушує дитину виробляти ферменти і травити."
Педіатр додає, що для діток на штучному годуванні існує напрацьована схема дозування, а діти, на грудному вигодовуванні, їдять стільки, скільки можуть, і скільки потребує їхній організм.
"Проте в ключі "годування дитини" є ще й мама, – продовжує Надія Мартин. - Мама понервувала - дитина також буде нервувати. Дитина була в мамі 9 місяців, вона чула серце, вона відчувала якісь мамині рухи, мама була для неї всім світом, після народження вона пізнає світ також з допомогою мами. Дитина дивиться на маму, якщо мама усміхнулася, значить, те, що вона побачила, було прекрасним, якщо засмутилася, значить – поганим. Тому, якщо мама зрозуміла, що їй треба повноцінно спати і для неї заважко прокидатися щоночі, щоб годувати дитину, і це відображається на її здоров'ї, не лише на соматичному, а й на емоційному стані, (а в породіль надзвичайно гостра яскрава залежність фізичного здоров'я від емоційного і навпаки), дитина здорова і звикає безболісно до такого режиму, то чому б ні, якщо так вирішила мама. Але! Ще раз наголошую, жоден педіатр і я, зокрема, не скаже вам, що так робити можна".
3 
1
Коментарі
2